З батьком тренувався, з братом захищав країну: у Хмельницькому попрощалися із Дмитром Іверовим

Сьогодні, 8 липня у Хмельницькому провели в останню путь Дмитра Сергійовича Іверова. У листопаді йому мало б виповнитися 25 років і він ще мав би жити й радіти життю, займатися картингами, як він любив і виховувати діток, яких у нього було двоє. Але 4 липня життя Дмитра обірвалося — він загинув захищаючи країну на території Луганської області. 

«Важко говорити щось, бо Діма був найкращим серед нас, веселий, добрий, сміливий. Його любов була — це машини, він любив Жигулі й все про них знав», — кажуть друзі дитинства, які прийшли віддати шану Герою.  

Дмитро займався картингом і їх обох, з братом Владиславом, тренував батько. 

У Дмитра Іверова залишилися батьки, дружина і дітки

Тренер обласної команди з картингу каже, Діма виріс у них на очах, був веселим. 

«Його тренував батько, вони входили в склад команди. Діма виріс у нас на очах, маленький, з білою шевелюрою… Возили їх на змагання, а там були всі веселі. Всім було цікаво. І Діма, і його брат Владік займалися картингом, це було їхнє життя. Вони пішли служити, спочатку один брат, потім інший», — розповідає тренер пан Григорій.

Дмитро Іверов із 2016 року їздив у ротації, служив за контрактом. Коли розпочалася повномасштабна війна, він теж пішов одним із перших захищати країну. 

Його друзі дитинства і колеги по картингу кажуть, Діма був веселий життєрадісний простий хлопець, який «пішов захищати країну і більше його немає». Друзі вірять, що Україна переможе і смерть Героїв, як і Дмитра, не буде даремною.

Полковник Вадим Жураковський від імені Збройних сил України висловив співчуття рідним і близьким і наголосив, що пам'ять про Героїв має жити вічно

Капелан Олег Макаровський каже, Герої, які загинули — це стіна, яка дозволяє нам жити і працювати, поки збройні сили захищають нас від ворога. 

«Правильно сказав отець Олег, що заради того, щоб ми тут з вами жили є стіна. Іверов Дмитро — це наша стіна, як і кожен наш захисник. Це стіна, яка не пустила орду до нас, яка дає можливість нашим дітям засинати і прокидатися спокійно», — сказав міський голова Олександр Симчишин.

За його словами, вже 55 наших земляків ми провели в останню путь починаючи з 24 лютого і вже майже дев’яносто — від початку війни 2014 року.  

Дмитра Іверова поховали на Алеї Слави у Хмельницькому.