На Городоччині попрощалися з Валерієм Рижим, який загинув на Донеччині

У Чорниводах поховали Валерія Рижого. Фото: horodok.city

Через десять днів після смерті тіло Героя привезли додому.

Вчора, 28 серпня, у селі Чорниводи на Городоччині проводжали в останню путь Валерія Рижого. Військовий загинув 18 серпня від ракетного обстрілу на Донеччині. Про прощання з Героєм і спогади рідних пише «Городок City».

56-річний Валерій пішов на війну у перші дні повномасштабного вторгнення. Будівельник із золотими руками чимало років був на заробітках у Польщі, та як тільки росіяни напали на землю його предків, він повернувся в Україну і вступив до війська.

«Мені було 17, коли ми познайомилися. Це було щось незабутнє. 11 грудня. Він провів мене додому із дискотеки і, незважаючи на мороз і холод, ми цілувалися до п’ятої ранку. Я прибігла додому і кажу бабусі: «Бабусю, я з таким хлопцем познайомилася! Я закохалася!» - ділиться видання спогадами дружини загиблого. - Далі було два роки служби в армії. Я його чекала. Потім ми одружилися. Через рік у нас народилася донечка. І знову я його чекала, бо він продовжив службу в армії за контрактом. І так якось все життя. Моя доля - його чекати: спершу з армії, потім – із заробітків».

35 років у шлюбі прожили Світлана і Валерій. Тепер він навіки залишився у рідному селі...

Труну з Героєм несли солдати.

«Останній раз спілкувався з тестем по телефону десь місяць тому. Тоді він пройшов важкі бої біля Сєверодонецька, — розповідає зять загиблого Героя Олег Шпичак. — Але він був налаштований рішуче. Це був надзвичайно розумний, добрий та хоробрий чоловік. І сьогодні сильний народ незалежної України проводжає в останню путь батька моєї дружини. Він загинув як Герой, загинув заради нас, заради світла, миру і щастя в Україні».

Останню дорогу Герою односельчани встеляли пелюстками живих квітів.

«Дуже важкий день для нашого села. Наш однокласник був оптимістом, душею нашої компанії. Чудовий друг, люблячий батько, прекрасний чоловік пішов у небуття… Словами не передати наш біль, наше горе, нашу скорботу», — цитує видання Аллу Данчак, старосту класу.

Від храму до кладовища труну з тілом Героя несли на руках солдати. Ходу супроводжував військовий оркестр. Потім відбулося прощання і військовий салют.

Читайте також: На війні загинув захисник з Ізяславщини Микола Носенко