Санкт-Петербург — місто, що нагадує Венецію

Найкраще їхати до Санкт-Петербурга в період літніх ночей — з кінця травня до середини липня. У цей час всі туристи приїздять, аби подивитися на життя нічного міста та розведення мостів. Враження від побаченого будуть переслідувати вас ще упродовж кількох тижнів, а то й місяців. Прогулянки водними каналами, відвідини різноманітних музеїв, соборів, просто блукання вуличками міста — хіба знайдеться кращий відпочинок? Хоча місто привабливе у будь-яку пору року, адже подивитися там завжди знайдеться на що.
Взяти хоча б Палацовий ансамбль Державного Ермітажу, що на Палацовій площі, який є одним з найкращих у світі: 12 кілометрів коридорів обійти за день-два просто нереально, тим паче якщо зупинятися біля кожного експонату хоча б на кілька хвилин. Ансамбль має у своєму арсеналі п’ять будівель: Зимовий палац, який часто порівнюють з Лувром, Малий, Старий та Новий Ермітажі та Ермітажний театр. Колекція Ермітажу налічує понад три мільйони експонатів та представляє всю історію світового мистецтва з прадавніх часів. Чого варто картинна галерея, де зібрані усі великі європейські школи, твори Леонардо да Вінчі, Рембранта, Ван Гога, Пікассо, Матісса тощо.
Петропавлівська фортеця, розташована на Заячому острові, омивається водами Неви і вважається колискою Петербурга. Заснована Петром І як перша російська цитадель на Балтиці, нині є меморіалом, що включає Петропавлівський собор — усипальню Петра Великого, з найвищим церковним шпилем у місті.
Ісаакієвський собор є однією з найбільших храмових будівель світу, спорудження якої велося протягом 40 років - до 1858 року - за проектом французького архітектора Монферрана. Живописом та скульптурою собор прикрасили такі відомі митці як Брюллов, Шебуєв, Бруні, Піменов та багато інших. Нині є музеєм, хоча в одному місці здійснюються богослужіння.
Ще один з наймасштабніших храмів Росії — Казанський собор, розташований на Невському проспекті — є шедевром російського класицизму. У соборі відбуваються богослужіння та зберігається чудодійна ікона Казанської Богоматері, до якої приїжджають схилитися паломники з усього світу.
Перелічувати принади міста можна так довго, що не вистачить і шпальт журналу. Варто просто поїхати до міста над Невою, яке ще називають другою Венецією, і побачити все самому. Тому додамо ще кілька слів про околиці міста, де розташовано чимало резиденцій колишніх правителів.
Петергоф - всесвітньо відомий своїми фонтанами палацово-парковий ансамбль.
Петро І забажав, аби заміська царська резиденція не поступалася б Версалю у Франції. І він цього досяг. Концепція планування парків та палаців Петергофа належить імператору. У 1723 році Петергоф помпезно відкрили. До відкриття створили планування Нижнього парку, прорили Морський канал, звели палаци Монплезір та Марлі, частина фонтанів вже діяла. Приморська резиденція імператора Петра викликала не менше захоплення Європи, ніж нова столиця - Петербург.
Петро І не випадково обрав саме цю місцину для будівництва фонтанів: тут знайшли кілька водойм, які наповювалися підземними джерелами. Їх використовують для фонтанів і нині. За одне літо спорудили шлюзи та канал, по котрому з водойм з Ропшинських висот вода сама стікала до накопичувальних басейнів Верхнього саду, тут влаштували невеликі за висотою фонтани. Інша річ - Нижній парк біля підніжжя тераси. Вода з 16-метровїй висоти трубами з басейнів Верхнього саду за принципом поєднаних сосудів з силою направляяється донизу, щоб злетіти величезною кількістю високих струй у фонтанах Нижнього парку. Під час окупації німецькими військами усі художні цінності розікрали та знищили, дерева вирубали, Великий палац підірвали та спалили. Статуї Самсона, Волхва, Неви та інші вивезли. Парки Петергофа відновлювалися одразу у післявоєнні роки.
Гарна панорама постає з моря. На краю 16-ти метрової тераси розташований Великий палац, перед яким виблискує золотом Великий каскад з фонтаном “Самсон, що роздирає пащу лева”. Далі, до моря, веде Морський канал, який ділить Нижній парк на дві частини - “Східну” та “Західну”, де знаходяться палац Монплезір, каскад “”Шахова Гора”, “Римські фонтани”, фонтани-жартуни, павільйон Ермітаж та палац Марлі, каскад “Золота гора”, “Менажерні фонтани”.

Павловськ - палацово-парковий ансамбль кінця 18 - початку 19 століття, літня резиденція імператора Павла I та його сім’ї. Павловський парк - один із найбільших у Європі має площу 600 гектарів. У палаці зібрана чимала колекція імператорської сім’ї з усієї Європи: картини, меблі, тканини, фаянсові сервізи, античні скульптури, величезна кількість подарунків від королевських дворів Європи.
Павловский парк з моменту створення славиться як кращий пейзажний парк світу. Причиною тому є надзвичайно точна співрозмірність ландшафту й архітектурних споруд та вдалий вибір місця в долині річки Слов’янки.
За формою палац нагадує підкову. У центрі парадного двору встановлено пам’ятник Павлу I. Така композиція схожа на площу перед палацом у Версалі з пам’ятником Людовику IV.
Під час Великої вітчизняної війни більшість експонатів Павловського палацу розікрали, а сам палац підпалили. Його довго реставрували, і нині для відвідувачі відкрито 45 залів.
Музей-заповідник “Царське Село” (Пушкін) - найвидатніший зразок світової архітектури та садово-паркового мистецтва. Центр музею - Єкатерининський палац, виконаний Растреллі в стилі російського барокко. Захоплюють своєю розкішшю Великий зал палацу та ряд інших, серед яких всесвітньо відома “Бурштинова кімната”.
Іншим зразком світової архітектури є Олександрівський палац у стилі класицизму. Кімнати імператора Миколи II та його дружини Олександри Федорівни оформлені в стилі модерн.
Невід’ємною частиною музею є парки - Єкатерининський та Олександрівський, загальною площею у 300 гектарів. У парках Пушкіна розташовано понад 100 архітектурних споруд - палаци, павільйони, містки, мармурові монументи, що наслідують готичну, турецьку, китайську архітектуру.
Протягом 18, 19 і початку 20 століття Царське Село вважалось літньою Парадною імператорською резиденцією. Тут знаходився Царськосільський імператорський ліцей, в якому виховувався Олександр Пушкін. У 1937 році, в день століття з моменту смерті поета, місто перейменували на Пушкін.
Під час фашистської окупації всю Бурштинову кімнату вивезли, й досі не знайдено жодного її сліду. Тому довелося відновлювати її, як і весь палацово-парковий ансамбль Царське Село, з руїн.

Допомогу в створенні матеріалу надала директор туристичної фірми “Супутник Поділля” Ольга Іваницька.