Народний цілитель зі Старокостянтинова Михайло Прощук: «Те, чим володію, вважаю, даром від Бога», -

Початок. Продовження:

«Я б хотів би відразу уточнити, що таке код, який мені було дано в далекому дитинстві. Це не набір цифр, як думає більшість людей, а своєрідний пароль до спілкування. Цим паролем для мене стала молитва, яку мав промовляти у визначений час», - каже мій співрозмовник.
Він може розповісти усе до подробиць, що з людиною колись відбувалося і що станеться у майбутньому. Але для цього потрібно входити у великий транс.
«Я можу подивитися в майбутнє лише при дуже важливій необхідності, а не заради задоволення нехай і гострої цікавості окремих людей», - зазначає Михайло Прощук.
Перед ним з'являється все, як на екрані телевізора. Спочатку окремі кадри, а потім - широкий розвиток подій. У цей час не відчуває власного тіла. Астральне тіло - згусток енергії, перед яким немає жодних перепон - виходить із фізичного. Однак це не душа. Бо астральне тіло через деякий час гине, а душа - безсмертна.
Саме завдяки астральному тілу, під час навчання в університеті міг з будь-якого місця продовжити лекцію, яку читав знаний професор чи академік. Аби сказати щось про людину, йому не обов'язково її бачити. Варто лише вказати на подію, яка з нею пов'язана. Якось зателефонував знайомий з іншого мста і повідомив, що його син на автомобілі скоїв аварію. Можливо, хотів порадитися, як дальше вчинити, аби уникнути відповідальності.
«Він був п'яний за кермом», - коротко відповів Прощук.
Після цих слів співрозмовник раптом перервав зв'язок і більше не телефонував.
Скажу відверто, після виходу у світ першої публікації про народного цілителя зі Старокостянтинова багато наших читачів не повірили в унікальні здібності сорокасемирічного Михайла Прощука. Дехто вважає це фантастикою, мовляв, таким чином, журналісти хочуть підняти тираж видання, інші висловлюють переконання, що, якби чоловік, дійсно, володів незвичним даром, то не жив би до цього часу в провінційному місті, а заробляв гроші у величезному мегаполісі чи, навіть, за кордоном. Проте серед читацького загалу знайшлося чимало бажаючих потрапити на прийом до цілителя. Це, як правило, люди, котрі вже не один рік безуспішно лікуються в медичних закладах, витрачають свої останні заощадження на дорогі препарати, а стан здоров'я не покращується, або ж ті, від кого офіційна медицина відмовилася, посилаючись на невиліковність хвороби. Саме вони в заплутаних лабіринтах старокостянтинівських вулиць шукають невеличкий приватний будинок на Закузьминській, 18, аби спробувати останній шанс на спасіння. А, побувавши хоча б один раз на прийомі, прагнуть потрапити сюди ще і ще. Бо те полегшення, яке відчули з першого сеансу, вселяє надію на швидке одужання, змушує по-іншому подивитися на життя.
Яскравий приклад цьому - наша постійна читачка Людмила з Віньковецького району:
«У сорокавосьмирічному віці в мене накопичився цілий букет хвороб. Постійно турбувала спина, неприємнощі переживала від внутрішніх болячок. Через це почувалася набагато старішою від своїх ровесниць. І ось вже чотири рази побувала в Михайла Степановича. Сама не можу повірити - такий приплив сил та енергії з'явився, ніби мені 25-27 років», - із великою вдячністю розповідає жінка.
А ще пані Людмила повідала, що їй сам Бог велів зустрітися з цілителем. Вона багато років поспіль передплачує наш часопис. Інколи встигне прочитати, а інколи хтось з домашніх першим візьме до рук газету, вважай, що тільки й бачила. Сама не знає чому, але саме той номер «Є Поділля» з розповіддю про цілителя шукала наполегливо. Усіх домашніх по декілька разів перепитувала, куди поділася газета. Каже, її ніби щось штовхало прочитати цю статтю.
Коли зустрілися з Михайлом Прощуком для підготовки чергової публікації, до нього у двері раптом постукали. До будинку, ледве пересуваючи ноги, зайшов напівзігнутий, немолодих вже років, місцевий мешканець. Скаржився на нестерпний біль у спині, від якого аж ногу тягнуло.
«Доведеться на декілька хвилин відкласти нашу розмову, не мучитися ж людині», - ніби вибачаючись, мовив Михайло Степанович.
Вклав дідуся на кушетку. Провів кількома вправними рухами по спині. Під його руками ніби щось захрустіло, чи то пак, затріщало.
«Можете вставати і йти додому, біль не дошкулятиме більше», - мовив відвідувачу.
Старий з острахом підвівся з кушетки, спершу безпорадно махав руками, ніби шукаючи в повітрі якусь опору. Потім декілька разів зігнувся, присів. І був дуже здивований, що не відчував болю.
«Два роки тому в Михайла Степановича лікувалася моя сваха. У неї прогресував запальний процес шийної лімфосистеми, а лікарі думали, що онкозахворювання. Збиралися видаляти «пухлину». Через два дні мала їхати на операцію. Якби послухала медиків, наслідки важко було б передбачити. У цілителя пройшла декілька курсів лікування з невеличкими перервами. На шиї більше немає пухлин. І нині жінка почувається дуже добре», - розповідає старий чоловік.
У практиці Михайла Прощука це не перший випадок, коли людей знімає фактично з операційного столу.
«З одного боку дуже ризикую, вселяючи надію на одужання без застосування операційного скальпеля. Але коли відчуваю інформацію про онкозахворювання, то за таких хворих не беруся. Хіба що, коли вони перебувають у важкій стадії - не можуть обійтися без знеболюючих засобів. Тоді відверто кажу родичам, що людині залишилося жити певний проміжок часу. На цей період можу позбавити хворого мук і болю. Людина житиме повноцінним життям і помре безболісно. Багато погоджуються на це, аби не дивитися на муки і страждання своїх важкохворих родичів», - каже цілитель.
«Ви не запитуєте людину, що її турбує, а самі ставите діагноз? Яким чином це робите?»
«Просто я бачу всі органи людини, захворювання на них. Можу визначити по руці, по фотографії і навіть по телефону. Якщо йти за тією школою, в якій свого часу навчався, неважко знати, чим людина хворіє. Та й взагалі, чи вона жива, чи вже немає серед нас. Дивлюся, скажімо, на вас, а перед очима тільки ті органи, які мені потрібні», - відповідає Прощук.
Він застерігає читачів, аби не потрапили на гачок так званих псевдоцілителів, які не про здоров'я своїх відвідувачів думають, а лише про те, як заробити побільше грошей. Радить, йдучи до цілителя, свої хвороби тримати при собі, нікому про них не розповідати. Бо ж у чергах до знахарів можуть бути «свої люди», які співчутливо вислуховують відвідувачів, а потім заходять через потаємний хід до господаря і все йому доповідають, отримуючи при цьому певні відсотки за послуги. Істинний цілитель ніколи не буде вас запитувати про хвороби, він їх сам визначить і сам призначить лікування.
Навіть важко перерахувати недуги, з якими ідуть до Прощука люди. Особливо багато звертаються, коли людині «пороблено». На жаль, серед нас немало тих, які носять у своєму серці зло на інших, спрямовують хвороби, які навіть закінчуються смертельними результатами. При цьому забувають, що в майбутньому це може повернутися не тільки до них же самих, а й до їхніх дітей, внуків.
При лікуванні цілитель застосовує різноманітні методи: біоенергетику, голковколювання, вакуумну терапію, масажі, народні засоби, фітотерапію, молитву тощо.
«Проте ніколи не відкидаю методи традиційної медицини. Скажімо, в людини запальні процеси, або неминуче хірургічне втручання, без якого не обійтися. Якщо бачу, що з хворобою не впораюся, не приховую цього, а кажу відверто. Але для того, щоб успішно допомагати людям, потрібно постійно поповнювати власні знання. Зараз навчаюся на реабілітолога по здоров'ю людини», - продовжує Михайло Прощук.
Під час сеансів він прагне передати пацієнтам тільки добрі наміри. Хоча це буває нелегко. Є люди, які хворіють тільки тому, що носять у собі зло. Поганий настрій, роздратування, злість - цим вони мовби вбивають самі себе і не знають, звідки беруться хвороби. Вони наперед програмують свої недуги, і тоді цілителю хочеться сказати: «Не йдіть до мене, злі. Бо тільки відбираєте мій час і енергію на свої практично невиліковні хвороби. Ваша злість не дозволяє вас вилікувати».
Щоб не передавати пацієнту своїх негативних емоцій чи поганого настрою, Михайлу Прощуку постійно доводиться контролювати власний душевний стан. Іноді з нього дивуються знайомі. Мовляв, як можеш витримати тих, хто приходить до тебе на прийом і тут же, перед порогом, виливає свою злість, свій поганий настрій і на тебе, і на всіх інших? Він мусить взяти себе в руки й бути в доброму настрої, а негативні емоції, які накопичилися, не тримає в собі. Виливає їх у вільний час за допомогою розрядки фізичними навантаженнями.
За словами цілителя, успішність лікування залежить, насамперед, від самої людини. Він завжди радий вилікувати, допомогти тому, хто приносить своїми вчинками якусь віддачу людству, якщо не матеріально, то хоча б морально чи добрими помислами.
«Взагалі, у мене складається життя так, що несучи людям добро, сам страждаю. Через свої не зовсім звичні для оточуючих здібності, через прагнення віддавати своє серце та енергію іншим втратив багато. Те, чим володію, вважаю, даром від Бога. І своє покликання, сенс життя бачу якраз у тому, щоб служити іншим, нести радість і добро. Я не можу дивитися, як люди страждають. Такий важкий хрест випав мені і мушу його нести», - каже на завершення нашої розмови Михайло Прощук.

(Далі буде)