«Різдво – це насамперед подія»

- Яке значення має Різдво для Євангельських християн, і чому частина церков святкують за новим, а частина – за старим стилем?
Коли мова заходить про Різдво, то найперше, я хочу звернути увагу не на обряди, які пов’язані зі святкуванням. Різдво – це насамперед, подія. Для нас, Євангельських християн, значно важливіша не дата, а сам факт – на землю прийшов Син Божий Ісус Христос прийнявши тіло від Діви Марії. На землю в тілесному вигляді прийшов Сам Бог, щоби спасти людей Своїх від гріхів їхніх. На землю прийшла Правда, якої прагнуть люди. Ісус Христос приніс мир, давши його усім, хто звертається до Нього. Стосовно дати, то ми живемо серед людей, які в більшості святкують Різдво 7 січня. Однак, я закликаю усіх християн не сперечатися стосовно дати, а зосередитися на змісті Різдва. Замислитися над тим, в яких стосунках ми з Ісусом Христом. Щоб Різдво для нас було не лише нагодою поспілкуватися за святковим столом із рідними. Кожне прожите нами Різдво наближає нас до іншої події – зустрічі з Христом. Про це варто пам’ятати.
- Різдвяні традиції у Євангельських християн відрізняються від традицій у католиків чи православних?
У нас, християн усіх конфесій, більше моментів, які об’єднують, а ніж тих, які роз’єднують. І не лише під час Різдва. Одним із об’єднуючих факторів є духовні ради при органах влади на місцях. Сьогодні Дух Святий робить велику роботу: служителі різних конфесій, не порушуючи своїх канонів і правил, знаходять спільну мову в багатьох питаннях, і ми можемо зустрічатися і обговорювати соціальні, культурні, духовно-виховні питання. До прикладу, в Кам’янці-Подільському вже п’ятий раз пройшла міжконфесійна науково-практична конференція «Основи християнської моралі в процесі духовного відродження нації». Також, вдруге пройшов спільний день подяки Господу «За хліб. За мир. За Україну». Сподіваюся, що й надалі будуть організовуватися нові й нові політично незаангажовані проекти, які будуть корисні для людей та слугуватимуть об’єднуючим фактором для наших людей та Церков загалом. Нас об’єднує найперше спільна віра в Ісуса Христа, Сина Божого, нашого Спасителя і Господа, спільна віра в Отця Небесного, який послав на землю Спасителя і в Духа Святого оживляючого, який наповняє серця вірних Йому. А відмінності дочасні. Коли ми прийдемо на небо, там не буде жодного поділення на конфесії, а будуть лише ті, хто народжені від Слова Божого, Духа Святого, люблять Господа і чинили правду його на Землі. Кожне покоління мало свій виклик. Наші попередники мали виклик в тому, щоби зберегти віру. Вони були гнані тоталітарним режимом, атеїстичною ідеологією. Виклик нашого покоління полягає в тому, чи зможемо ми залишити суперечки і зосередившись на тому, що нас об’єднує, разом виконати Божу волю.
- Однак і досі Євангельські церкви сприймаються крізь призму стереотипів, до них неоднозначне ставлення у суспільстві.
Те, що Євангельські церкви в радянський, атеїстичний період зазнавали великого утиску і не зникли з терен релігійної карти країни та світу, говорить про те, що Господь дбає за них. Те, що вони неоднозначно сприймаються у суспільстві – це свідчить, що відголосся тоталітарного режиму, ще залишається у свідомості людей. На жаль, хтось швидше прийме сексуальні меншини, аніж Євангельські церкви. Якби люди, кожен окремо, підійшли неупереджено до цього питання і подивилися об’єктивно, то вони б бачили справи, які робить церква. Євангельські церкви намагаються робити те, що найважче: працюють з людьми, які опинилися на обочині суспільства, займаються соціальними проектами, з людими нарко-, алко- та хімічнозалежними. Євангельські церкви на рівні з іншими відроджують духовність і втілюють основну заповідь Божу: люби ближнього як самого себе.