Діти роблять уроки при свічках, школа не обігрівається

Села Коритне, Надишень, Вікнини, Ювківці - одні з крайніх точок Білогірщини. До райцентру понад 20 кілометрів. У цих населених пунктах не перший рік виникають проблеми з електрикою. Особливо під час сильних морозів. Минулоріч у Коритненській загальноосвітній школі вперше у районі провели електричне опалення. Але електричні конвектори вийшли з ладу. Учні не ходять до школи, а вчителі намагаються врятувати ще вцілілі конвектори.

«Вода в туалеті замерзла, діти ходять на вулицю»

«З восьмого на дев’яте січня мороз був до 30 градусів, - розповідає вчителька початкових класів Коритненської школи Галина Вітвіцька. – А світло відключили з одинадцятої вечора до десятої години ранку. В деяких класах у відрах стояла вода. Замерзла. Конвектори порозмерзалися. В них наливаєш воду, а вони протікають. Усі конвектори позносили в найтепліший клас. Вазони, як бачите, також сюди принесли. Вода в туалеті замерзла. Тепер діти мусять ходити в туалет на вулицю».

З деяких конвекторів вода витікає просто на дерев’яну підлогу. Зверху опалювальні пристрої ледь теплі. Знизу холодні. Температура на градуснику у класі застигла на позначці 7 градусів.

«Вже і конвектори працюють, - каже вчителька початкових класів Зоя Касянчук. – Хоч як не як, а працюють. А вже обід. І це сонячний клас, тобто один з найтепліших. Бачите 7 градусів. А зранку буває і два, і три градуси. А вночі взагалі мінусова. Як ті бідні діти тут можуть навчатися? Коли батьки дізналися, що в школі немає опалення, то дітей до школи не пускають. Ті «РЕМівці» нас домучують. Спробуйте тепер натопити ці холодні стіни. Та й чим?

Вчителька біології Ірина Палійчук мешкає в сусідньому селі Ювківці, за кілька кілометрів від Коритного. Жінці щоранку доводиться добиратися до школи.

«Як перемете, автобуса немає, то йду пішки, - каже заступник директора Ірина Палійчук. – Вранці встаю. Як немає світла, при ліхтарикові дою корову. Магазин у нас працює з 11.00 до 13.00. І це у кращому випадкові. Хліб завозять двічі на тиждень. І це коли не перемете».

«Коли при свічці робиш уроки, очі болять»
Села Коритне та Ювківці благополучніші населені пункти за їх віддаленість та постійні проблеми з електрикою називають «Еміратами».

Від постійного знеструмлення постраждала не лише школа. У багатьох селян від вимикання електроенергії перемерз водогін.

«Чоловік на заробітках, а я самаз двома дітьми, - розповідає Зоя Декалюк. – В хаті опалюємо конвекторами. До хати воду подаємо насосом. Відключили світло, перемерзли труби. Воду ношу з криниці. Добре, що є пічка. Бо ж село не газифіковане. А як нема світла, то електроплитку можна використовувати хіба що як підставку. Балон з газом використали давно. Тож розпалюю пічку, беру рогача, ставлю у пічку баняки, горщики і готую сніданок, обід і вечерю. Отакий у нас прогрес».

Дітям при свічках доводиться робити уроки.

«Та воно і не зручно і важко при свічці уроки робити, - каже Маргарита Декалюк. - Але мусимо. Хоч очі болять, і зір падає».

Люди живуть за 18 кілометрів від ХАЕС

У інших мешканців села ті ж самі проблеми. Встають вдосвіта. Пораються по господарству. Як немає світла, буряки труть на терках, січку ріжуть на ручних січкарнях (якщо в кого залишилася). І такі проблеми зі знеструмленням мають люди, котрі живуть у 30-кілометровій зоні ХАЕС.

«А ввечері без світла все село вимирає, - каже Лариса Савчук. –Свічка догоріла, і спати лягаємо. Та куди ми тільки не скаржилися. Кому ми потрібні? Ми ж живемо у 30-кілометровій зоні. До Хмельницької атомної по прямій 18 кілометрів. Минулого чи позаминулого року робили збори села. Питалися нашої згодо на добудову нових блоків. Обіцяли всім провести електричне опалення. Ми підписалися. А нам тепер кажуть: «Виключаємо світло, бо стара лінія».

А мешканці сусіднього села Надишень, крім постійного знеструмлення мають ще кілька проблем.

Діти вчаться у куртках і шапках

«До школи не ходимо, бо холодно, - каже 13-річний Денис Армерчук. Хлопець сидить на трикутнику збитому з дощок. Запряжений кінь тягне за собою трикутника. Позаду залишається пригорнутий слід метр завширшки. – Та всі в куртках і шапках сидять».

«У класах всі вчаться одягнуті, - долучається 14-річний Олег Чмелівський. – Але все одно холодно. Багато хворіють».

Дізнавшись, що у селі кореспондент, чоловік похилого віку вибігає на дорогу.

«Ходіть, ходіть сюди, я вам щось покажу. А погляньте, який у мене електричний стовп. Не сьогодні-завтра впаде комусь на голову. Вже років п’ять в РЕМ телефоную. А вони якось приїхали і кажуть: «Стовп аварійний, ми на нього не поліземо». А тут у кожного на подвір’ї таке робиться. Як відключать світло, буряки тру вручну на терці. А з колонки води не набереш, бо електричний насос не качає. Всі по воду йдуть до криниці на край села. А як всі беруть, то води не вистачає. Я вже мовчу про дороги, котрі тут ніхто і ніколи не прогортає”, - каже Володимир Навроцький.

Пічки в класах є – немає чи палити

У районному РЕМі спочатку запевнили, що особливих проблем у них немає. Однак згодом…

«Явних причин відключення бригади не виявили, - розповідає директор Білогірського РЕМу Сергій Юрчук. - У ті дні, коли нам надходили скарги, морози сягали 33 градусів. Було сильне обледеніння (ізолятори не можна відрізнити від дротів). Мороз гірший за вітер. Думаю, більше відключень не буде».

Коли ж нагадав, що цій проблемі вже кілька років, посадовець визнав, що вона таки існує. Проте вирішити її не в його компетенції.

«Ця лінія електромереж побудована 1965 року. Вона є однією з найбільш протяжних у районі (понад 40 кілометрів). Колись одна хата споживала до 2 кіловат електроенергії. Нині у п’ять разів більше. Потрібні нові трансформаторні підстанції. При Союзі на рік з нуля 30 кілометрів ліній будували. А нині кілометр коштує 120 тисяч гривень”, - каже Сергій Юрчук.

Нині в Коритненській ЗОШ навчається 53 учні. Коли в школу провели електричне опалення, адміністрація, навчена гірким досвідом, не стала розбирати грубки. Проблема лише в тому, чим топити. Адже за документацією опалення в школі електричне. Єдиний вихід - кожній вчительці щоранку нести з дому оберемок дров. Розпалювати грубку, і навчати дітей. І це в ХХІ столітті, і це на території, прилеглій до ХАЕС!