Вівця і нагодує, і взує, і одягне, і полікує

Чоловік каже, що нині овець у районі тримають переважно люди похилого віку - та й то на все село у двох дворах, або й менше. Молодим такий промисел не до душі, бо мороки забагато. Найбільше докучає те, що їх треба випасати. Колись тварини ходили на пашу разом із коровами, а сьогодні в загальну череду вівцям зась. Їх доводиться випасати самотужки, хоч пасовищ у Вовковинцях не бракує. Живуть вівці Олександра Рудюка на фермі у спеціальних загонах: мають літню та зимову «резиденції».
Розводити «тонкорунок» вигідно
Вівчарством Олександр Володимирович займається вже понад 15 років, хоча за спеціальністю агроном (закінчив Кам’янець-Подільський сільськогосподарський інститут). Змалку чоловік пам'ятає, що на столі завжди були свіжа баранина та овече молоко, оскільки в його великій родині завжди тримали вівці. Після навчання повернувся на батьківщину й почав працювати в колективному господарському підприємстві бригадиром комплексної бригади, де доглядав 2 500 овець. З того часу спливло чимало років, але пан Олександр не покинув своєї улюбленої справи. Тепер він працює у фермерському господарстві й має отару з 200 овець тонкорунної м’ясошерстної породи Прекос. Такі вівці розводять неспроста - їхня вовна годиться для виготовлення плетених виробів. Саме з «тонкорунок» виходять найкращі светри, кожушки, шкарпетки та пухнасті ковдри. Про це добре знають мешканці Карпат, тому вони часто приїздять до фермера за вовною. «Раз на рік - наприкінці травня - тварин потрібно стригти спеціальними ножицями, - розповідає Олександр Володимирович. – Є навіть така народна приказка: «До 20 травня не сій гречки, не стрижи овечки». З однієї особини можна зібрати до чотирьох кілограмів вовни. Зістригати руно потрібно обов’язково, адже вівцям важко у спеку носити на собі такий кожух. Ми і так їх вигонимо пастися рано-вранці та після шостої вечора, щоб їм не було так спекотно. З дорослого барана виходить близько 40-45 кг чистого м’яса. Що ж до молока, то це не молочна порода. Хоча воно й має неабиякі лікувальні властивості. Ми свої вівці не доїмо, тому ягнята можуть ласувати молоком матері скільки захочуть. Лій (так називають по-народному овечий жир) має також лікувальну дію. Ним натирають груди при хворобах бронхолегеневої системи. Особливо помічний дітям на компрес. Чому люди колись не знали радікуліту? Бо ходили в овечих кожухах, безрукавках й валянках. Навіть спали на шкурах, які клали на ліжко під простирадло».
Щоб вівці велися, щорічно треба міняти барана
«Головне у вівчарстві – це любов до своїх підопічних, - запевняє пан Олександр. - Ягнята - одне-двоє - народжуються в грудні-січні й уже через декілька днів стають на ножки й бігають. Малята до чужої матері не біжать. Якось трапилося, що у вівці пропало молоко. Довелося забрати ягнятко додому й напувати коров'ячим молоком із соски. Жодна вівцематка не захотіла його прийняти. Ми назвали маля Борисом. Тепер цей баранчик виріс і є ватажком нашої отари. Варто йому кудись піти, як усі «тонкорунки» пастимуться довкола й далеко не відійдуть. Крім нього в мене є ще два барана. А ось молодняк ми не залишаємо в отарі, щоб уникнути перехресного схрещування. Адже дуже важливо підтримувати чистоту породи. Бажано також щорічно міняти барана». За словами фермера, тварини не вибагливі до їжі, але якщо трава впаде з ясел, ніколи не піднімуть. Окрім сіна, конюшини та люцерки, вівці взимку їдять буряки, картоплю, овес - ось і весь раціон. Якщо дозволяє погода (вони пасуться до заморозків), то тварин узагалі не підгодовують. Додатково господар дає їм сіль. Дуже вони її полюбляють! І стежить, щоб у коритах завжди було вдосталь чистої води.
Відбираючи вівцю на розплід, дивіться на її маму
Фермер запевняє, що це головний показник, адже тварини генетично багато беруть від своїх батьків. Також Олександр Володимирович радить придивитися до зовнішнього вигляду вівці. Деякі фермери вважають серйозним недоліком вузькі груди, бо це свідчить про те, що здоров'я тварини слабке. При купівлі важливо також визначити вік тварини. У овець це легко з'ясувати по зубах. Доросла вівця має їх 32-24 корінних і вісім різців. До чотирирічного віку всі зуби є постійними, добре прилягають, розташовані щільно, у семирічному - різці вже стерті, між ними утворюються щілини, у старіших овець - зуби випадають. Овець, як правило, не тримають довше цього віку. «Не правда, що вівці дурні, а тим паче - вперті, як вважається, - каже фермер. - Насправді - це милі, лагідні й дуже благородні тварини. Вони розумні, не люблять, щоб на них кричали, а охоче підставляють мордочки, щоб погладили. Вони добре знають пастухів, які їх пасуть, реагують на голос, знають команди, й навіть впізнають людей за одягом».