Олександр Слободян: "Одне робоче місце на «Оболоні» забезпечує 15 робочих місць на підприємствах інфраструктури"

- Ви розповідали про суттєві труднощі для галузі. В чому вони полягають? 
- "Оболонь" – це більше десяти виробництв – заводів і агроформувань. Останніми роками в умовах фінансової кризи, яка має особливо гостру форму в Україні, наші уряди ініціювали підвищення головного податку. Для нашої продукції – це акцизи. За рік акцизи були підняті в 2,7 раза, з порушенням системи оподаткування та бюджетного кодексу. Було завдано суттєвого удару по цілій галузі. Водночас, у сотні разів підняли тарифи на воду для різних видів напоїв. Вода сьогодні в Україні – одна із найдорожчих для виробників у Європі. І це при найнижчій купівельній спроможності населення серед країн Європи. 
- Чому так відбулося? 
- Це такий підхід у тимчасових людей, які керують урядами. Такий рівень розуміння економіки. Замість того, щоб підвищувати конкурентоздатність своєї економіки, ця конкурентоздатність знижується. Це така політична воля урядів. Бо вони тимчасові – приходять і йдуть, залишаючи після себе море проблем. На жаль. Це ненормальне явище і заважає розвитку. 
Ми в "Оболоні" наростили великі потужності, побудували сім значних заводів в Україні. В умовах кризи добудовували заводи в Олександрії, Чемерівцях та у Фастові. Наприклад, у Фастові побудована суперсучасна і найновіша пивоварня. І змушені були брати під це кредити західних банків, бо наші валюту не давали в умовах кризи. З кредитами було дуже важко. Процентні ставки дуже високі і промисловість сьогодні змушена працювати значною мірою на обслуговування банківських відсотків. Це те, що не стимулює розвиток економіки. Ми повернулися до співпраці з Європейським банком з реконструкції і розвитку та напряму заключили контракт з штаб-квартирою цього банку в Лондоні. Ці умови трохи кращі, ніж були з українськими банками, але вони не на стільки сприятливі як ті, які мають західні компанії. Умови функціонування української економіки – важкі, і ця проблема стоїть не тільки перед малим бізнесом, середнім, а й перед великим. Нестабільні правила гри, які дуже часто змінюються, приводять до погіршення умов функціонування бізнесу та економіки. Якщо згадати, що в Україні надзвичайно високий рівень корупції, то для того, щоб добитися якогось дозволу на будівництво чи реконструкцію, доводиться роками ходити по інстанціях. Все це змушує працювати у дуже складних умовах. Окрім того, будучи керівником великої корпорації, несеш відповідальність не лише за розвиток виробництва, а й за тисячі працівників, які мають вчасно отримати заробітну платню, відпускні, оздоровити своїх дітей.
- Що мала б зробити держава, аби бізнесу нормально жилося, щоб не було корупції?
- Брати приклад із тих країн, де найбільш прозорі і спрощені системи функціонування економіки та бізнесу. Грузія для нас стала в цьому позитивним прикладом. І Грузія сьогодні запрошує в свою країну світовий бізнес та гарантує стабільні й прозорі правила гри. Це те, чого нам не вистачає в Україні. 
Держава – це ми з вами теж. Коли включаєш телевізор, то тебе з першої хвилини починають бити негативом: когось убили, зґвалтували, обікрали... Так же сіється зневіра в людей до всього доброго. Хіба немає в нас хороших прикладів, якихось якісних змін? Не тільки ж все погано. Хороші приклади треба показувати і пропагувати, щоб це наслідували інші. Насправді є багато хороших прикладів в економіці, бізнесі, де є успішні українські приклади для наслідування.
От, наприклад, я отримую насолоду від одного успішного проекту на Хмельниччині. Він невеликий, але важливий державний проект. У Хмельницькій області є курорт Сатанів. У Тернопольській – Гусятин. Це стародавні міста на річці Збруч. Там є вода типу "Нафтуся" „Збручанська” – вона унікальна і неповторна. У світі немає такого родовища з такою корисною для людей водою. Я з деякими своїми земляками поставив мету: побудувати асфальтовану дорогу між цими двома курортами. Це буде близько 17 кілометрів, щоб створити кращі умови для розвитку курортного комплексу. Тоді більшою мірою розв’яжуться руки для приватного бізнесу. Можливо, для якихось закордонних інвесторів. Також це будуть робочі місця для Хмельниччини, Тернопільщини і держави в цілому. Наші співвітчизники їдуть, наприклад, відпочивати та лікуватися в Чехію – у Карлові Вари, або в Маріанські лазні. І так допомагають економіці цієї країни. А нам потрібно розвивати тут в Україні рекреаційні зони, які б давали робочі місця і піднімали економіку. Українці матимуть свої, дешевші, курорти. Вони ближче і в звичних кліматичних умовах. Також тішуся, що в рамках цього проекту проклали 5-кілометрову асфальтову дорогу від Іванківців до Сатанова. Вже побудована дорога з Іванківців до села Романівка Чемеровецького району. Зараз стоїть питання покращення покриття цієї дороги і будівництва містка через Збруч. Як народний депутат, я ініціював таке будівництво, а тернополяни обіцяють побудувати 4,5 кілометрову дорогу зі своєї сторони. Таким чином, створюється основа для майбутнього великого курортного комплексу.
- Нелегко було це зробити?
 - Як і все в нашій країні. Але знайшлися земляки, які на певних етапах допомагали втілювати цю програму. Це покращить нашим людям умови існування і отримати додаткові робочі місця. Або ще один приклад. Свого часу до мене звернулися хмельницькі активісти про те, що за відсутності безпечного пішохідного переходу через колії у Хмельницькому, гинули люди. Як народний депутат, я пішов із депутатськими зверненнями до «Укрзалізниці». І врешті-решт, нам все ж вдалося вирішити цю проблему. 25 липня зроблено підземний прокол під коліями на перегоні Хмельницький-Гречани. Тут буде зведено підземний перехід. 
- За рахунок чого Україна могла б рухатися вперед? 
 - Нам треба рішучими силами долати корупцію, добитися успіхів у енергозбереженні. Це стосується і житлових будинків в містах і селах, споживання енергоресурсів в промисловості, у транспорті. Поле діяльності безмежне. В Україні є своя нафта, вугілля, газ, буре вугілля. Візьмемо приклад "Оболоні". Є таке депресивне місто Олександрія на Кіровоградщині, де проживало 100 тисяч чоловік населення. Раніше там в місті і на околиці було 10 буровугільних шахт і два буровугільних розрізи. Сьогодні вони не працюють. Люди безробітні. Ще 10 років тому ми побудували там підприємство з переробки пет-пляшок. Кілька років тому ми запустили на цьому ж таки заводі лінію по виробництву бандажної стрічки. Якщо раніше ми переробку пет-пляшок експортували, наприклад, в Китай, Росію, Румунію, то зараз ми перероблену пет-пляшку використовуємо для виробництва бандажної стрічки. Це робочі місця. Зараз ми в цьому депресивному місті впроваджуємо ще один проект. Там будуть виробляти таро-упаковка для виробництва напоїв. Одне робоче місце на «Оболоні» забезпечує 15 робочих місць на підприємствах інфраструктури. Можна добиватися значних успіхів, якщо до цього докласти розум, бажання та енергію. Бо не хочеться, щоб люди їхали на заробітки за кордон і відривалися від своїх сімей. 

Біографічна довідка
Олександр Слободян народився 21 лютого 1956 року в Тернополі у сім’ї студентів. Коли йому виповнилося 7 місяців, родина повернулася на Хмельниччину в село Іванківці Городоцького району.
1978 року закінчив Київський технологічний інститут харчової промисловості. Працював інженером-економістом на Городоцькому цукровому заводі та пішов в армію. Потім влаштувався працювати на завод "Оболонь". Був старшим інженером відділу організації праці та зарплати, начальником цеху розливу, начальником лабораторії наукової організації праці та управління. Наприкінці 1989-го його обирають генеральним директором об’єднання ”Оболонь”
З 1999 — заступник голови Української народної партії. 1998, 2002, 2007 — обирався народним депутатом України. Є почесним президентом футбольного клубу "Оболонь".
Одружений, має доньку та двох синів.