Кожен з нас має щось привносити у велику українську родину

56-річний Олександр Слободян відомий представник нашого краю. Будучи звичайним сільським хлопчаком, а згодом інженером Городоцького цукрового заводу, потім він зумів не лише розвинути одне з найпотужніших підприємств України. Під його керівництвом корпорація "Оболонь" спорудила понад десяток заводів по всій країні, створено тисячі робочих місць. Лише на Хмельниччині роботу отримали більше двох тисяч людей.  
- Більшість Вашого дитинства пройшла на Городоччині? 
- Народився я у подільській селянській родині. Батько працював на землі, мати - вчителькою. Жив як і більшість хлопчаків у селі: ходив до школи, допомагав батькам по господарству. Майже все дитинство минуло в селі Іванківці на Городоччині. Дуже любив зиму, бо тоді не було нічого кращого, як з крутої гори у Товтрах з’їхати на санчатах чи лижах.  
- У юні роки Ви досить серйозно займалися спортом, чому згодом Ви вирішили піти навчатися на інженера?
- Так, я серйозно займався і футболом, і бігом, і настільним тенісом та й іншими видами спорту. Згодом постало питання: або професійний спорт або навчання в технічному вузі. Я обрав інститут, де навчалася моя покійна сестра, котра загинула в автомобільній аварії. Це була данина поваги моїй сестричці. Вона стала для мене взірцем української дівчини.  
- На Вашу думку, яке найбільше багатство України?
- Безумовно це люди: працьовиті, розумні, освічені, наполегливі. 
Українці - справжні спадкові господарі-землероби. Це вже закладено у наших генах. В Україні третина світових чорноземів. Багаті корисні копалини – 5% світових корисних копалин знаходяться в Україні. Усі ці фактори в перспективі обов’язково забезпечать процвітання народу України та держави в цілому. Особливо в умовах постійно зростаючого у світі попиту на продовольство.
- Тоді у чому причина бідності народу?
- Насправді причин декілька. Одночасно ламати старий суспільно-політичний устрій і будувати нову, незалежну, конкурентну економіку, непросто. Ми були уламком величезного Радянського Союзу. Для того, щоб адаптуватися до нових умов самостійного життя, у державі потрібно було проводити швидкі політичні та економічні реформи. Наша економіка в рамках Союзу мала свою спеціалізацію. Ми дуже довгий час були донорами для розвитку різних регіонів і республік Союзу. Наприклад: постачали до Москви газ із Шебелинського родовища у Харківській області. Луганський тепловозобудівний завод більш ніж на 90% забезпечував потреби Союзу в тепловозах. Наша цукрова галузь забезпечувала весь СРСР більш ніж на 60% цукром. З його розпадом величезна кількість заводів та фабрик у нових умовах стали не потрібні, у тому числі, і великий військово-промисловий комплекс. Україна втратила традиційні ринки збуту і не знайшла нових. Ми не змогли швидко й ефективно переорієнтувати на нові умови таку велику систему. Почали сипатися цілі галузі. Ті, хто вцілів, лише згодом змогли оговтатися, встояти та призвичаїтися до нових конкурентних умов. У тих умовах своє право на існування відстояла й "Оболонь". 
І от лише останніх років десять Україна почала по справжньому конкурувати на світових ринках.
Для наступного етапу якісних перетворень у нашій економіці та кращого життя українців потрібно вирішити кілька ключових питань: побороти корупцію, і це можливо з огляду на ту ж Грузію, забезпечити стабільність законодавства і державних гарантій, зменшити кількість податків та їхніх ставок, максимально спростити систему видачі дозволів, ліцензій і всіляких довідок. Побачите, інвестиції заполонять Україну. Прекрасне місце розташування держави, помірний клімат, ресурси та прозорі правила гри разом дадуть колосальний поштовх для нашого розвитку.
- Що для Вас значить фраза: «Бути українцем»?
- Я син свого народу. А народ - це велика родина. Як її син, повинен дбати про свою сім’ю. Кожен з нас щось повинен привносити в цю велику родину.  
- Що для вас є Ваша родина? 
- Сім’я для мене – це святе. Дітям продовжувати наші справи. Хочеться, щоб вони були щасливими, людяними, і патріотами своєї країни.  
- За ці 20 років Ви напевно мали безліч спокусливих пропозицій щодо продажу "Оболоні" як від вітчизняних, так і закордонних концернів. Чому не погодилися?
- Ми і надалі залишаємося на позиціях розбудови національної компанії. Це важлива і почесна місія. І незалежна процвітаюча держава відбудеться тоді, коли переважна більшість громадян буде дотримуватися таких самих поглядів як і ми. 
- Знаю ви багато займаєтеся підтримкою культурних, соціальних і спортивних потреб українців. Це Ваша особиста ініціатива, чи ініціатива Вашої команди? 
- Це наша спільна думка. Спорт, культура, храми різних конфесій, ми спонсорували видання понад 250 книг, підтримуємо спортивні й загальноосвітні школи, інтернати, футбольні клуби. І це не враховуючи 1 мільярда податків, які щороку сплачуємо до бюджету. 
- Ваше ставлення до мовного закону?
- Я думаю, що Верховна Рада вчинила несправедливо, зробила жахливу помилилку. Україна постійно гарантувала на своїй території рівноправне існування як представникам інших народів, так і їхнім мовам. Ми толернатна нація. Навпаки, українська мова потребує підтримки на державному рівні, адже більшість книг і медіа в Україні не українською мовою. Я знаю багато прикладів, коли російськомовні українці на знак протесту проти пригнічення української мови на законодавчому рівні починають спілкуватися у сім’ях винятково українською. Вважаю, що приймати такий закон на 21 році незалежності - це ганебне явище.  
- Чому Ви йдете до Верховної Ради, якщо вона приймає такі несправедливі рішення? 
- Щоб захистити наш народ і ті завоювання, які були здобуті за два десятиліття нашої незалежності. Якщо українські патріоти не йтимуть до Ради, ми втратимо абсолютно все. П'ята колона зробить свою шкідливу роботу і прийме ще не один антиукраїнський закон. Вважаю своїм синівським обов'язком відсояти незалежну Україну, її інтереси, інтереси наших людей. 

Михайло КОРОТАШ