Хмельницька кунсткамера

«Телеграф» поспілкувався з засновником аналога відомого петербурзького музею жахів, котрий почав функціонувати ще при Петрі І. Щоправда, на відміну від петрівської кунсткамери, хмельницький музей патології створений не заради забави, а для науки. Та й простому «смертному» до музею просто так не потрапити. Хіба що як експонат…
Перші експонати у Хмельницькому музеї патології почали, фактично, з’являтися ще у 1966 році. Саме тоді випускнику Терно-пільського медичного університету Михайлу Андрєєву запропонували посаду завідувача патологічного відділення Хмельницької обласної лікарні. Тоді молодий спеціаліст, усвідомлюючи одне з основних завдань патологічної анатомії – вберегти від помилок лікарів, тобто, їх постійно навчати, почав збирати унікальні патології людських органів, різний біологічний аномальний матеріал, наприклад, гігантські пухлини. Наглядний матеріал старанно укладався у ємкості зі спеціальною рідиною. А потім використовувався для вивчення молодими спеціалістами. В результаті, колекція склалася чимала.
«А де ще молодий спеціаліст зможе познайомитися на власні очі з таким матеріалом, як не у патолого-анатомічному центрі? – дивується Михайло Андрєєв, заслужений лікар України, начальник державного Патолого-анатомічного центру України, демонструючи у величезній банці 24-кіло-грамову доброякісну пухлину матки. – А ось серце, де були вживлені перші штучні клапани. Чи ось – семипала стопа. Всього й не перерахуєш».
Відверто кажучи, побачене – не для людей зі слабкою психікою. Ну, скажіть, де вам доводилося бачити на шматки розірване серце чи колекцію глистів, які мирно спочивали у людському організмі. Чи людські зародки. Або ж восьмимісячну дитину, котра так і не встигла з’явитися на світ, і нині мирно спочиває, склавши ручки та ніжки, у скляній банці?
Музей нині перетворився на кімнату із сотнями експонатів на полицях. Усю колекцію й не перелічити. Тут й легені курців, і мізки, й матки, серця, які вразили пухлини неймовірних розмірів (ледве вміщуються у 10-літрове відро)… У музеї величезна кількість таких експонатів. Їх нараховується більше 2500 тисяч.
Та, як наголошує Михайло Дмитрович, саме завдяки цим експонатам лікарям вдається уникати чимало помилок: як діагностичних, так і лікувальних. Саме експонати дозволяють на власні очі побачити, як проявляється та виглядає та чи інша хвороба органів…
Музей патології пережив за свою історію декілька етапів. Спочатку відбувся збір мікропрепаратів, тобто, тих експонатів, які сьогодні знаходяться у спеціальних розчинах у склянках. Потім була ера чорно-білого макро- та мікрофотографування, котре дозволяло фіксувати зміни тканин на рівні клітин. Чорно-біла ера змінилася кольоровою. Саме тоді у музеї назбиралося 3500 слайдів, а також відеофільмів. Нині у музеї нова ера – цифрова. І, здається, це – ще не межа. Щороку кількість музейних експонатів поповнюється. Та це вже зовсім інша історія.