clear-dayclear-nightcloudyfogpartly-cloudy-daypartly-cloudy-nightrainsleetsnowthunderstormwind emailfbgpinstokrsstgtwvibervkwayt


Шановні дописувачі-блогери! У зв'язку з редизайном сайту, редакція закрила можливість додавати дописи у цей розділ. Однак раді вас попередити, що ми розробили новий розділ «Спецпроекти» у якому й розмістили Блоги. А також дещо змінили умови розміщення дописів у блогах.


Ті з вас, хто готує матеріали і має бажання опублікувати їх у блогах, можуть написати на електронну скриньку alla@ye.ua. Звертаємо вашу увагу, що редакція залишає за собою право вирішувати чи публікувати ці тексти у розділі Блоги.


Прошу також зауважити, що у нас є розділ «НарКор», де усі зареєстровані читачі мають можливість публікувати свої новини чи інформацію.


Дякуємо, що залишаєтеся з нами.

Валерій ПУЗІК


БЛОГ

Валерій ПУЗІК

Про автора …Я иду по улице и по парку, и еще где-нибудь, а мысли-то все равно рождаются у меня в голове. Я думаю: «Господи!» — вот что я думаю. Иду по улице, а мысли рождаются. «Господи», — каждую секунду думаю я.

Теги користувача

» Незакінчене життя

Автор ілюстрації НЕВІДОМИЙ

Автор ілюстрації НЕВІДОМИЙ

 

 

Нині він  працює лісником.

  • Як будеш писати статю то зміни ім’я. – шепоче – Я не хочу щоб люди знали де я воював.

Афган лишився позаду.

  • Кожен ранок я починаю з пробіжки до плеса річки, аби там, з вишки, пірнути у воду. Потім прогулююсь лісом. Мені подобається така робота… Бути лісником, насамперед тому, що не доводиться бачити людей. Живу в сторожці, неподалік річечки. Що ще треба?..

Здавалося б Ігор (ім’я змінене – Прим. АВТ.) знайшов свій рай… Довкола спокій, тиша, свіже повітря. Але то тільки на перший погляд. А насправді?

Кожної ночі до нього повертаються товариші бойових афганських буднів. Вони приходять у снах пробуджуючи в глибинах пам’яті химери війни, яку пережив чоловік.

  • Що ночі я повертаюсь в гори країни з якої усі, без виключення друзі повернулися додому в цинкових трунах.

І, ось, заплющивши очі, Ігор бачить обличчя двадцятирічних, ще живих хлопців. Вони всміхаються. Жартують. Ігор не чує їх голосів. Вони приглушені гулом аеродрому.

- В мене дуже болить голова… -  шепоче лісник. Він загортається ковдрою. Хоче накритись нею з головою, але щось не дає. – Жарко.

За вікном йде дощ.

  • Шум в голові збільшується – стає не стерпним. А перед очима стоять знову… Виїзди в гори, вибухи, перестрілки. І так, що ночі. Я не знаю чи витримаю. Хоча! Якщо прожив з цим до сьогодні, то мабуть, все таки можу… Правда?

Я киваю головою:

- Так!

-  Буває „зриваюся” по серед ночі із ліжка і біжу… Хочеться просто втекти. Але з кожною миттю… З кожною секундою я все глибше і глибше… я знову в полоні кошмарів з яких вирвався на хвилину. Знаю, що з наступним ранком я знову вибіжу з хатинки і побіжу до плеса, аби з вишки стрибнути у воду. Лише там я забуваю все що пережив… Тільки там я народжуюсь знову…

Але Ігор знає, що настане вечір і він повернеться назад. І знову відчує біль та страх тієї війни…

Війни яку пережив.

 

теги: війна,афган,повернення з війни,
2 Серпня 2011, 15:03:35 1277 0



Популярні новини

Останні фото та відео




Архів новин

<<Грудень 2016>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31