В наш нелегкий час так важко знайти роботу. Тим більше роботу до душі. Ось і я, залившись без роботи ще в 2009 році відсьорбнула цього лиха. Саме прикре це те, що дьоготь безробіття доводиться пити досі та перебиватись аби-якими заробітками. Та суть лиха зовсім у іншому...

Кожен ,хто намагається знайти роботу знає усі кола пекла цього блукання. Одні з нас звертаються у центри зайнятості(МЦЗ), інші просять допомоги у рідні та знайомих, дехто просто діє на "авось". Історії у всіх будуть різні і в той же час такі схожі між собою. Можливо мій досвід комусь допоможе, а когось застереже. Отже...

В XII ст. люди віком 35 років вважалися древніми старцями. Сьогодні ж ритм життя та кар"єра вибудовуються з розрахунку, що людина проживе приблизно 70 років. З цього всього постає питання:"Чому ж так важко знайти роботу якщо тобі 30-40 років?" Як би прогрес не розвивався, у трудових стосунках ми всі застрягли в 12 столітті.

На трудовому шляху нас можуть підсидіти фаворитки керівника, намагатимуться перетворити на куртизанку (високоосвічену повію) того ж керівника або просто перетворити на безправного раба чи блазня.

В свій час я прагнула, навчалась, сподівалась. Так сталося, що маючи вищу освіту інженера-конструктора легкої промисловості, знайти роботу було в край важко. В МЦЗ мене заспокоїли, що вища освіта будь-якого спрямування-це вже дуже добре і надає не аби-які переваги при працевлаштуванні. Але спершу мене направили на підвищення кваліфікації з курсу" Менеджмент у невиробничій сфері". Опісля ,з багажем знань та посвідченням менеджера і оператора ПК, була направлена на Хмельницький поштамт по дотації. Звісно мені відмовили, бо я "не відповідала вимогам заявленої вакансії". За іншим направлення мене було вже прийнято на роботу менеджером у спілку інвалідів. Не лишнім буде зазначити, що там  змінилось моє сприйняття  " людей з особливими потребами" не в кращий бік.Звісно були й винятки- це ті, які викликали щире захоплення своєю мужністю,щирістю,доброзичливістю та розумінням. Саме вони мене підтримували. Ця робота мала, як виявилось ,сезонний характер - на час літніх відпусток. Вже осіню довелось самостійно шукати роботу. Тому на щастя чи то на біду мене влаштували оператором поштового зв"язку в Центр оброблення та перевезення пошти. Коли б я знала чим все обернеться. Знайома, яка чудово знала мій незаможний матеріальний стан а саме вона мене прилаштувала на цю роботу, стала вимагати від мене "подяки". За  мою" невдячність", доводилось кожен  день слухати різну маячню та терпіти неадекватні дії в свій бік. Через 2 роки такої роботи було вирішено покинути "тихий" кабінет і стати простим сортувальником пошти на дільниці обміну. Коли мені казали. що це важко, я не вірила- а даремно. Адже називаєшся оператором поштового зв"язку 1 класу, а фактично працюєш вантажником та ще й ведеш облік і зводиш баланси за день. Правда за могоричі (регулярні) можна було облаштуватись краще. В обов"язки операторів входило завантаження та розвантаження контейнерів з поштою та періодикою. Для прикладу: уявіть собі жіночку середнього зросту та вагою близько 60кг. , яка намагається зрушити такий контейнер з місця. Крім нього ще є візки з поштою, які колись тягали кари, а тепер будьте ласкаві вручну. Нормативи з охорони праці відпочивають. Особисто я отримала варикоз, опущення внутрішніх органів, захворювання хребта та серйозну травму правої руки. За наївністю я пішла на повідку у керівництва та не оформила виробничу травму. Не хотілось конфліктували з адміністрацією та й впливового заступника я не мала. Після лікарняного було видане заключення про переведення на легку працю. Якраз була вакансія по сортуванню листів. Та мені "запропонували" звільнитись за згодою сторін, пояснивши це тим, що я ніякого поняття про сортування листів не маю, хоча і пропрацювала сортувальницею пошти! на "Укрпошті" 4 роки.  Правда потім з"ясувалось, що коли мене звільняли, уже була прийнята на роботу "доця блатної мами", що мала 9 класів освіти та корочку бармена. Якраз вона дуже добре розуміла процес сортування листів???

Далі МЦЗ, громадська  робота діловодом під час оформлення субсидій. Багато тоді нас там було. Майже усім розказували байку про те, якщо дуже старатись, то візьмуть на постійну роботу. Особливо старались хлопці-юристи, яких по закінченню сезону виставили за непотребністю. А я познайомилась з людиною,яка понад 7 років працює громадсько з певними перервами. Потім знову курси.Тільки уже не підвищення кваліфікації , а перенавчання на робітничу спеціальність з подальшим працевлаштуванням. Перенавчили мене на кравця. Та щоб працювати ним потрібен досвід, тому дорога лише в швачки. Та й на такі підприємства, що страшно навіть уявити. Складається враження, що МЦЗ байдуже в яке безоплатне ярмо тебе запхають аби позбутись та зняти з обліку. І ось я вільна. Зваживши всі за та проти, зрозуміла, що без блату чи чийогось заступництва нормальної роботи не знайти, а з хворою спиною шити не будеш. Тому закривши очі на всі свої регалії вирішила влаштуватись прибиральницею. Виявилось, що ця "спеціальність" користується величезним попитом. І не так- то просто влаштуватись на таку козирну роботу. На одній із співбесід мене тестували з приводу норм та нормативів прибирання??? На іншій -не пройшла віковий критерій (мені ЛИШЕ 34 роки). Ще на одній- "нашкодила" трудова книжка. Після цього вирішила податись у офісний персонал. Але- для цієї категорії мені УЖЕ 34 роки. Гаразд, піду знову у МЦЗ. 

Я вже рік без офіційного працевлаштування. Тому , з точки зору "Закону про зайнятість", я є особою , яка втратила кваліфікацію і можу претендувати лише на роботу швачки(знову!!!) або продавця. Про перенавчання мови не може бути. Зараз, домовлайся з працедавцем про роботу самостійно, тоді МЦЗ тебе перевчить а" +" в роботі з незайнятим населенням запише собі у статистику. На облік стати теж не реально.

З усього висновки які: потрібно укріплювати свій фундамент чиїмсь заступництвом або купувати роботу самостійно чи через знайомих. Інакше Вам не світить навіть робота прибиральницею. Усі поради щодо пошуку роботи, написання резюме- пуста балаканина. Адже ,як мовиться, при бажанні і зайця можна навчити курити. Тобто, якщо Ви дійсно сподобались роботодавцю (хай освіта  у Вас не та, чи досвіду замало) ,в ході роботи Вас навчать усьому необхідному.