ye-logo.v1.2
3 Червня, 2020

Цей день в історії Хмельниччини: 23 квітня

Історія 1855
Палац Журовських в Лісоводах
Палац Журовських в Лісоводах. Фото: zbruc.eu

Про події краю, які стали історією.

23 квітня 1913 року відійшов у вічність поміщик шляхетського роду Євгеній Журовський, який володів маєтками у селі Лісоводи Городоцького району. Цікаві історії про дивного, за мірками того часу, пана розповідали колись лісоводські старожили.

Євгеній Марцелійович Журовський був добродушний і м’якого характеру, а ще відзначався доброчинністю і благодійністю. У пам’яті нащадків цей пан залишився простою і скромною людиною. Він охоче спілкувався із селянами, а при звернені завжди вживав слово «серце».

Будучи римо-католицького віросповідання, він дав багато грошей і будівельних матеріалів на капітальний ремонт православної церкви в селі Вишнівчику і будівництво добротних будинків для церковного причту в Лісоводах. Про їх міцність свідчить хоча б те, що вони простояли біля сотні років і ще в 1950 роках попівський будинок служив сільським клубом.

Після смерті батька Євгеній Журовський перевіз в Лісоводи практично всю картину галерею. Тут вони залишалися до 1917 року і були розграбовані збільшовиченими тиловими солдатами 8-го корпусу 8-ї армії Південно-Західного фронту. Подальша доля їх невідома. Близько 1850 року Євгеній одружився із Цецілією Стемпковською, внучкою відомого головного реґіментаря польських військ на Правобережній Україні. Разом вони народили четверо дітей.

Коли у 1913 році старий пан відійшов у вічність, його поховали в родинній усипальниці на вершині кам’яної Лисої гори. В 1917 році солдати-тиловики 7 армійського корпусу в пошуках дорогоцінностей кинулись грабувати могилу Журовського. Перевернувши все верх дном, вони викинули останки покійного із склепу на поверхню. Потім до грабунку долучилися селяни, забираючи все необхідне додому. Довершили розгром склепу діти, які порозтягували навіть поховальні металеві вінки з могили. Така була вдячність за все добро і гуманність покійного. Від палацу Лису гору із усипальницею-склепом Євгенія Журовського на вершині відділяли невеличка долина, річка Лісоводка, ставок із греблею і на ній водяним млином.

23 квітня у результаті другого поділу Польщі в 1793 році Поділля та Волинь приєднані до Російської імперії. Плоскирів продовжував залишатися у пожиттевому володінні графині Констанції Замойської. Цього дня були утворені Ізяславське і Брацлавськє намісництва (губернії) та Кам’янецька область. У перші роки 19 століття поки на Поділлі та Волині формувалися адміністративні органи влади, на прикордонній території краю зосередилися війська.

У сучасній історії області цього дня відбувалось багато культурних подій, які сьогодні вже історія. У 2013 році 23 квітня оркестр зібраний з учнів загальноосвітніх, позашкільних та мистецьких навчальних закладів усієї області встановив новий рекорд. 150 юнаків та дівчат, виконавши на духових інструментах два твори, встановили новий рекорд України в номінації "Найбільший дитячий оркестр в державі”. 

Цього дня у Хмельницькому також заклали молодіжний сквер на березі Південного Бугу активна молодь та керівництво міста висадили 380 дерев та кущів, які сьогодні стали - молодіжним парком.

У 2016 році цього дня в рамках відкриття туристичного сезону-2016 хмельничанам презентували «Мистецький дворик». Тут, під виноградними лозами, проводитимуть мистецькі події. Дворик належить старовинній будівлі кінця 19 століття. Колись це був перший міський кінотеатр, а тепер тут розташувалася дитяча музична школа №1 імені Миколи Мозгового.

2018 року цього дня у Хмельницькому вирували пристрасті навколо фестивалю «Green fest». На офіційній сторінці фестивалю в Фейсбук з’явилося повідомлення, що більше такого фесту не буде. Написали, що дізнались про те, що управління молоді та спорту Хмельницької міської ради планує провести замість «Грін фесту» інший – «My fest».

Замість «Грін фесту» з'явився «My fest». Фото: з архіву

У минулого року цього дня сайт "Є" публікував матеріал, як у Хмельницькому цвіте мигдаль. Мова йде про дерева, які ростуть на майдані Незалежності. Їх хмельничани звикли вважати сакурами. Однак, як розповіла кореспондентам керуюча Хмельницьким ботанічним садом, доцент кафедри екології у ХНУ Людмила Казімірова, сакура та луізіанія належать до однієї родини – розоцвітих, але це різні види.

Тож дерева на центральній площі в Хмельницькому насправді називаються мигдаль трилистий, або по-іншому – слива трилиста (луізіанія).

Луізіанія до Японії відношення ніякого немає. Фото: з архіву

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую