Цей день в історії Хмельниччини: 14 грудня

14 грудня 1905 року на квартирі по вулиці Кам’янецькій у Проскурові поліція влаштувала обшук і застала зібрання вісьмох поляків робітників, яких нібито навчав польській грамоті власник помешкання вчитель Станіслав-Йосип Ельжановський, відомий організатор демонстрацій 18-19 жовтня 1905 року та робітничих страйків у Проскурові, керівник місцевої групи польських соціал-демократів. Під час обшуку виявлено нелегальну літературу польською мовою, зокрема, п’ять брошур «Друзі і вороги робітничого люду», «Розповіді з польської історії для селян», прокламації «Брати, робітники», «Постанова сходки студентів Варшавського університету від 5 березня 1905 року» та інше. Все це призвело до чергового арешту Ельжановського і ліквідації групи польських соціал-демократів у Проскурові (нині Хмельницький).

14 грудня 1918 року вийшов останній номер газети «Село» Подільської губернської народної управи. На відміну від однойменного журналу, який також видавала Подільська губернська народна управа, газета менш відома не лише широкому читацькому загалу, але й фаховим спеціалістам. Причиною тому слугує передусім той факт, що видання виходило досить короткий час. Перший номер часопису побачив світ 22 листопада 1918 року, а останній – 14 грудня цього ж року. За менш ніж місяць, усього вийшло 19 випусків газети. Перших 14 чисел з’являлося з поміткою «Екстрений випуск». Редагував часопис редакційний комітет.

Загальна умотивованість, яка спонукала Подільську губернську народну управу приступити до видання газети «Село», була у досить чіткий спосіб сформульована самою редакцією у зверненні «До наших читачів». У ньому, зокрема, зазначалося: „Бажаючи, щоб ті події, які зараз творяться на Україні, ставали б відомими нашим селянам, як найскорше, ми примушені на деякий час припинити видання журналу «Село», тимчасово замінивши його виданням щоденних екстрених випусків під таким самим заголовком, які й будем розсилати всім своїм передплатникам і тим інституціям, яким висилалось «Село».

Незважаючи на коротку історію присутності в інформаційному просторі, газета «Село» відіграла помітну роль у суспільно-політичному житті Подільського краю періоду утвердження в регіоні інститутів Директорії УНР. Значну увагу часопис приділяв висвітленню різних аспектів діяльності просвітянських організацій. У повідомленнях та авторських матеріалах піднімалися суспільно-значимі проблеми, які відносилися до важливих сегментів державотворчої практики. Особливо це стосувалося розвитку культурно-освітньої справи у містах, містечках та селах Поділля. Цим він залишається до сьогодні цікавим та важливим джерелом дослідження різних сюжетів просвітницької тематики знакової доби.

Причиною припинення подальших випусків, найвірогідніше, виступала та обставина, що наступного дня започатковувалося друкування нового великого, незалежного, демократичного українського часопису «Життя Поділля», видавцем якого виступила Подільська «Просвіта».

14 грудня 1941 року гебітскомісар підписав наказ про переселення євреїв Проскурова зі своїм майном у гетто. Під гетто були виділені єврейські квартали, що були загороджені колючим дротом: від Південного Бугу по вулиці Кам'янецькій до вулиці Подільської і по ній до вулиці Проскурівського підпілля і знов до Південного Бугу. Одночасно в цьому гетто перебувало три тисячі євреїв. В Проскурові євреїв почали розстрілювати уже з осені 1941 року. Конвеєр смерті ще більше запрацював через рік - восени 1942 року. Євреїв розстрілювали у два етапи. На початку жовтня фашисти розстріляли мешканців гетто. 30 листопада 1942 року були розстріляні в'язні робочого єврейського табору та спеціалісти, які там утримувались. Поряд з місцевими євреями розстрілу в місті Проскурові зазнало єврейське населення навколишніх сіл. Всього було розстріляно понад 9,5 тисяч осіб.

14 грудня 1992 року постановою Кабінету Міністрів України було створено Інститут Прикордонних військ України. Новий навчальний заклад створили на базі колишнього Хмельницького вищого артилерійського командного училища. Потреба такого закладу виникла через те, що на той час у державі не існувало жодного навчального закладу для підготовки офіцерів-прикордонників. Вже за два роки, 12 квітня 1995 року, на базі Інституту формується Академія прикордонних військ України. Того ж року Академії присвоїли ім’я Богдана Хмельницького, а у 1999 році вона одержала статус Національної. За 27 років навчальний заклад підготував понад 10 тисяч офіцерів для охорони державного кордону, правоохоронних та силових відомств України, країн партнерів.

14 грудня країна відзначає День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тоді, 14 грудня 1986 року, після дев'ятимісячної роботи, було завершено будівництво саркофагу, поверх зруйнованого четвертого енергоблоку. Цього дня по всій країні проходять пам’ятні заходи для вшанування героїчного подвигу усіх ліквідаторів страшної катастрофи. Сьогодні на Хмельниччині проживає 7 тисяч 774 особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з них 3 тисячі 624 особи – брали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС, яка сталася 26 квітня 1986 року.