ye-logo.v1.2
2 Квітня, 2020

Подільські різдвяні святки: День Меланки. Новий рік. День Василя.

Історія 4801
Ряджені. Поштова картка поч. ХХ ст.
Ряджені. Поштова картка поч. ХХ ст.. Фото: з архіву

Первісний дохристиянський характер новорічного свята добре зберігся у звичаях та обрядах подолян 13-14 січня.

На відміну від Різдва й Хрещення, ці дні не відігравали важливого значення в релігійному календарі, тому в обрядовості їх майже не помітно церковних мотивів, хоча у православному місяцеслові значаться три свята: 13 січня свято на честь знатної римлянки Меланії (Маланки), яка з юних років і до кінця днів своїх (померла в 439 р.) прямувала до Христа; 14 січня – свято на честь Василя Великого (329-379 рр.) архієпископа Кесарії Кападокійської, якого характеризують як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. 14 січня також перший день Нового року за старим стилем.
Найважливішими моментами новорічного свята на Поділлі минулих століть були: щедра вечеря, засівання, ворожіння, рядження й веселощі.
Ворожіння та гуляння на Старий Новий Рік
Переддень Нового року своєю обрядовістю нагадує переддень Різдва. Вечір в народі називався щедрим, або багатим, що пов'язано зі звичаєм готувати багатий святковий стіл, де, на відміну від Святвечора, обов'язково були й скоромні страви. В деякихрайонахПоділля у ніч на Новий рік ворожили на урожай чи на погоду. Щоб дізнатися, котрий місяць року буде дощовим, розрізали навпіл 6 цибулин і в кожну половинку сипали солі. Цибуляні "блюдця" залишали на ніч на столі, позначивши попередньо, який місяць року кожне символізуватиме. Але найбільше Новий рік пов'язаний із дівочими ворожіннями про шлюб. Магічні прийоми цієї ночі багато в чому схожі із тими, які мали місце на Катерини та Андрія. Приступаючи до ворожінь, дівчата намагалися отримати відповідь на чотири питання: чекати у Новому році на шлюб чи смерть; якщо шлюб – то куди; хто буде чоловіком; чи буде шлюб щасливим. Поширеним прийомом ворожінь було слухання різних звуків: гавкоту собак, людських голосів, тощо, які трактувались негативно або позитивно. Новорічна ніч, як і різдвяна, вважалась у народі чарівною. Люди вірили, що в ніч із 13 на 14 січня "відкривається небо" і в Бога кожний може попросити що завгодно.
На всій території Поділля були поширені новорічні церемонії-обходи ряджених – "Маланка". Центральну роль ("Маланки") виконував парубок, переодягнений у вбрання дівчини. Всі інші карнавальні ролі – "ведмідь", "циган" та ін., також виконували неодружені хлопці. Гучна хода ряджених мандрувала по селу, співала пісні та влаштовувала сценки, веселили перехожих та господарів хат, а взамін приймала "відкупні" дарунки – гроші, харчі, ласощі. Правда, не всім селянам подобались подібні дійства – інколи хлопці були на "підпитку" та могли й вреднощі зробити – полупцювати перехожого мітлою за те, що не дав "відкупу", зняти ворота або собачу будку закинути на дерево, якщо господар не пригостив. От, приміром, що повідомляла про звичай "Маланки" газета "Подолія" у січні 1908 року. Дві замітки про одне свято, але які різні!
"Село Зяньковцы Летичевского уезда. С давних пор здесь устраивают на Новый год т.н. "Маланку". Она напоминает собой масляничные гуляния с переодеваниями и масками. Проходит "Маланка" довольно интересно: хлопцы веселят гуляющий на Новогоднюю ночь народ, устраивают театральные сцены, ходят до знакомых хат с песнями. Каждый год выдумка ряженых удивляет наших крестьян чем то новым и особенно веселит молодежь".
"Село Рыхта Каменецкого уезда. С давних пор в селе существует мерзкий обычай устраивать на Новый год так называемую "Маланку". Вечером, накануне Нового года, парни собираются вместе, кто наряжается "Маланкою", кто "дедом", кто "цыганом", а кто "медведем". После того, с шумом и свистом ходят всю ночь по селу, с дикими криками, бьют всех попавшихся кнутом и метлой, оскорбляют грязными словами. Если парни еще не очень пьяны, то от кнута и метлы можно откупиться деньгами. Более того, ряженая кавалькада останавливается под окнами хат, где есть девушки, распевая безобразные песни. Дочь хозяина или хозяева должны вынести хлопцам за исполнение песни 15-20 коп. Если плата не внесена, парни нередко врываются в хату, бьют посуду, выходя со двора, похищают что попадется под руку, снимают ворота. Собравши за ночь 10-12 рублей, в день Нового года парни нанимают музыку и устраивают изрядную по­пойку. Пора извести этот дикий обычай у нас на Подолии".
Засівання на Василя
Чимало різноманітних народних звичаїв та обрядів пов'язано із святом Василя – Нового року. Виразний аграрно-магічний зміст мав обряд "засівання", розповсюджений не лише на Поділлі, а й у східних слов'ян у цілому. Ще вдосвіта селом ходили засівальники – хлопчики 7-14 років. В руках вони носили торбинки або рукавиці, наповнені зерном, й зайшовши до хати, здійснювали символічне посівання з вимовлянням відповідних слів. Так, у селі Гальчинцях ще новорічне вітання було таким: "Сію, сію, посіваю, з Новим роком поздоровляю! На щастя, на здоров'я, на Новий рік! Щоб краще родило як уторік. Жито, пшениця, горох, сочевиця! Коноплі до стелі, а льон по коліна! Щоб хрещена голівка не боліла!" На території Проскурівського повіту (с. Копистин та ін.) відмічений звичай, згідно з яким перший засівальник повинен був обмолотити макогоном сніп жита, котрий стояв на покуті від Різдва. Це зерно давали курям – щоб краще неслися, або домішували до посівного зерна. Після закінчення всіх обрядових дій господарі пригощали посипальників, давали їм яблука, бублики, пиріжки та інші ласощі, а часто й дрібні гроші. Зерно, яке хлопчики розкидали по хаті, господиня збирала і так само давала курям.

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення

Віддалена робота

  Так  Ні, дякую