«Робіть обереги для дому самі», –

Приміщення зразкової студії «Сувенір» Красилівського районного будинку творчості дітей та юнацтва нагадує швидше виставкову залу, аніж робочу кімнату. На стінах, столах, підвіконнях, полицях шаф буяють різноманіттям фарб та сюжетів численні вироби у вигляді окремих фігур, об'ємних композицій та, на перший погляд, здавалося б, звичайних картин. Характерною ознакою всіх експонатів є колір – не яскравий, перенасичений сучасними барвниками, що аж зір ріже, а м'який, природний, той, який ми звикли бачити в повсякденному житті.
«Для своїх виробів використовуємо, в основному, природні матеріали, лише зрідка додаємо штучні. Виготовляємо з того, що нас оточує – засушені рослини, квіти, насіння, плоди, листя, корінчики, камінчики, шматочки деревини тощо», – ніби вгадує мої думки керівник студії Надія Семенюк.
Кожна дитина, яка приходить на заняття, прагне, насамперед, виготовити оберіг, який дарує батькам, родичам чи близьким. За основу беруться вінички, кухонні дощечки, підкови, корзиночки, ложки, копистки та інші предмети побуту. Їх оформлюють, наклеюючи картинки та візерунки з природних матеріалів. Причому, кожна зернина та насінина символізують любов, теплоту, щедрість, здоров'я, багатство, добробут чи благополуччя.
«В оберіг можна перетворити і колишній глиняний глечик, який наші батьки, бабусі використовували для зберігання молока. Він буде стояти на кухні, оберігаючи житло від всіляких  негараздів», – Надія Степанівна демонструє гарно оформлену посудину, від якої віє старовиною та приємними спогадами босоногого дитинства.
На ньому безліч рослин. Засушена квітка безсмертника символізує вічне життя, часник відганяє все зле, що може до нас потрапити в оселю, горіх уособлює в собі міцність, здоров'я, ялинова шишка – багатство, колоски жита, пшениці, ячменю, вівса – достаток. І соняшник – як український національний символ. 
Та, либонь, найголовніший оберіг, який прагнуть усі зробити – підкова, яку вішають при вході в будинок. Не кожному вдається знайти справжню, оту, якими колись коней підковували. Тому вирізають з шматка дерев'яно-волокнистої плити або фанери. Гарно оформлена, вона не тільки оберігає житло, а й гармонійно вписується в інтер'єр.
«Через підкову в будинок приходить усе позитивне і приємне. Тому її обов'язково треба чіпляти ріжками доверху, аби добро залишалося в оселі. І неправильно робить той, хто вішає підкову ріжками донизу. Тоді вона з оберегу перетворюється в звичайний сувенір, і позитивна енергетика не затримується в домі», – застерігає моя співрозмовниця.
Взагалі, Надія Семенюк радить обереги для дому робити тільки власними руками і не довіряти тим, що продаються в магазинах. Бо ж у куплений виріб не зазирнеш, не побачиш, хто його робив і яку енергетику вкладав у нього. А вона привчає дітей вселяти у виріб все чисте, світле, що вони хочуть побажати собі та своїй родині.
Та, мабуть, найяскравіші роботи «Сувеніру» – з флористики. Це свого роду об'ємні картини, де використовуються тільки природні натуральні матеріали, тільки дещо підфарбовані. Це різні сухоцвіти, коробочки з-під насіння рослин, листки, маленькі гілочки тощо. Радує око об’ємна композиція «Україно, мати моя», де квіти виготовлені з насіння клена та ясена.
Найбільше дітям подобається виготовляти вироби з опалого листя клена. Восени воно різнокольорове: жовте, зелене, салатове, червонясте. З нього виходять гарні композиції квітів. Неабияку цінність являє собою й листя кукурудзи. Воно має такі відтінки, що навіть не треба фарбувати. Виготовлена саме з нього робота «Оберіг мого роду» зайняла перше місце на одній з обласних виставок.
 «Навчаю дітей йти і дивитися під ноги. Кажу їм: коли повертаєтеся зі школи додому, то не ворони рахуйте, а підберіть корінчик, гілочку чи плід якогось дерева, що валяється під ногами – воно все згодиться. Навіть коли в квартирах роблять ремонт, то діти збирають всілякі відходи будівельних матеріалів, котрі ми потім перетворюємо в красиві вироби», – каже пані Надія.