ye-logo.v1.2

Був батьком і другом: в обласному центрі згадували капітана «Балу»

Суспільство 4080
Майже рік тому перестало битись серця Андрія Рибцова "Балу"
Майже рік тому перестало битись серця Андрія Рибцова "Балу". Фото: автора

У Хмельницькому відбувся вечір пам'яті Андрія Рибцова.

Учора, 10 березня, у хмельницькій Дитячій школі мистецтв відбувся вечір-спомин Андрія Рибцова - учасника АТО, який понад рік боронив Україну. Капітан «Балу» помер у 56 років від обширного інфаркту 11 березня минулого року.

Якраз напередодні роковин рідні, друзі, побратими, зібрались поділитись спогадами про Андрія Івановича. Не прийшла на вечір-спомин тільки мати «Балу», жінка досі не погоджується вірити що її сина немає серед живих. Вона не знала до останнього, що Андрій пішов на війну.

«У залі є бійці артилерійського батальйону «Фенікс» 79 десантно-штурмової бригади. Вони по черзі називатимуть свої позивні і розповідатимуть про війну, про свого командира. Ми сьогодні зібрались щоб пригадати Андрія і отримати інформацію. Тому що я знаю багатьох людей, які кажуть що війна - це важко дивитись і не хочемо ми дивитися», - розповідає дружина «Балу» пані Наталія.

Андрій Рибцов народився у родині військового і після закінчення школи став курсантом Хмельницького вищого артилерійського командного училища. Його одногрупник, Олег Анісєв, згадує, що Рибцов був веселим і життєрадісним. Каже, відмінником він ніколи не був, але єднав навколо себе багато друзів.

У холі школи мистецтв представили виставку фотографій, які робили бійці «Балу»

«Після закінчення училища він служив. Можливо, десь не пішла його військова кар'єра і він пішов з армії. Деякий час займався громадською діяльністю. Почалась війна і він вирішив, що його обов'язок іти на Схід і захищати свою країну. Коли Андрій прийшов з фронту, ми його зустрічали на залізничному вокзалі у Хмельницькому з орденом Богдана Хмельницького. Держава оцінила його вклад достойно. Побільше українській землі таких патріотів», - зазначив пан Олег.

У залі школі мистецтв зібралися згадати Андрія Рибцова

Почуття обов'язку змусило Андрія Рибцова іти до військкомату. Не зміг дивитися на те, як молоді хлопці на передовій забезпечують спокій і мир для нас. А, найголовніше, вирішив самостійно навчати хлопців воювати. Так потрапив до новоствореного підрозділу «Фенікс».

Вечір-спомин мав музичні доповнення

«У кінці серпня 2014 року ми з'їхалися на злагодження на полігон на Тернавці, - розповів боєць із позивним «Берег». - Всі різношерстні. Починали служити. Одного вечора дядько в джинсах і спортивній кофті скомандував нам «Становись», хоча ми і так ставали в стрій без проблем. Я запитав, хто він такий. А він сказав, що має право мною командувати. З того часу він став нашим командиром, другом і батьком».

Хлопці згадували, як познайомились із "Балу"

Не зміг стояти осторонь війни ще один побратим «Балу» - боєць із позивним «Сайгон». Він ніколи не служив в армії і два місяці просився у військкоматі, аби його забрали.

«Наш батальйон більше був схожий на циганський табір - багато хто не служили в армії, інші служили, але дуже давно. Військові, такі як «Балу», відрізнялись. Були дисципліновані. Коли він почав з нами працювати, то більшість гармату бачила лише по телебаченню. І це все пояснити, і навчити… Він був усім, як батько. Багато старших хлопців відносились до нього, як до батька".

Дружина Наталія доповнювала розповіді побратимів

Військовий «Віст», який родом із Луганська, згадує, що завдячуючи тактиці, яку приніс у службу "Балу", вони у багатьох ситуаціях в зоні АТО, вийшли без втрат. Каже, що разом із побратимами зажди пам'ятатимуть Андрія Івановича.
 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую