Журналісти замовили спеціалістам аналіз води, щоб дізнатися...

Кажуть — вода не має ані смаку, ані кольору, ані запаху. А між тим - одну смачно п'єш - не нап'єшся, а пригубиш іншої - і від ковтка млосно. І взагалі, яку воду краще пити - водопровідну, з криниці, відфільтровану чи бутильовану? «Міськводоканал» запевняє, що водопровідна — безпечна, бо знезаражена. Власники криниць кажуть, що їхня не віддає хлором. Але про нітрати, які туди можуть потрапити, можна довідатися лише після планової перевірки санепідстанції або ж з купи болячок, що несподівано з'явилися. Купувати пляшки з водою в магазині? А де гарантія, що ті пляшки - не з-під крана?

В норму - «вписалися»

За підрахунками, щодня жителі Хмельницького споживають близько 60 тисяч кубічних метрів води. І це лише з водогонів. Є ще криниці. Хтось купує для потреб виключно бутильовану. Саме тому задля експерименту ми відібрали чотири зразки води в різних мікрорайонах міста. Три з них — з різних водогонів. Один - з Чернелівського. Воду ми набрали у «хрущовці» на вулиці Володимирській. Ще один зразок води узяли в мікрорайоні Ракове з будинку по вулиці Народної Волі, вода до якого надходить з водогону підпорядкованому військовому гарнізону. Третім зразком розжилися у Гречанах в будинку на вулиці П'яскорського (цим водогоном відають залізничники). Ще один зразок води узяли з криниці на вулиці Кринична, що в Ружичній. І останній - прихопили на полиці в магазині. Аби утриматися від зайвої реклами, виробника не називатимемо, але він досить популярний і відомий.

Дотримуючись усіх необхідних правил відбору води, зразки ми віднесли до лабораторії Хмельницького обласного виробничого управління по меліорації і водному господарству. Саме тут працівники лабораторії, досліджуючи відібрані зразки за головними показниками хімічного складу, мали встановити істину: чи насправді ми п'ємо воду належної якості.

Досліджуючи воду, ми не мали на меті з'ясувати жива вона — чи мертва, а оцінювали її згідно з прийнятими нормами, яким вона має відповідати.

«Через забруднення хімічними речовинами вода може погано впливати на здоров'я людини, - каже завідувачка лабораторії Хмельницького «Облводгоспу» Людмила Зозуля. - Наприклад, вміст заліза у воді може сягати 20 міліграмів на літр, але воно шкодить людині вже й тоді, навіть якщо його вп'ятеро менше, викликаючи алергію, сухість шкіри. Або, наприклад, коли у воді забагато фтору, може розвиватися така недуга, як флюороз. А коли замало — частіше з'являється карієс. Дуже токсичний алюміній. Він може накопичуватися в нирках, кістках, мозку і негативно впливати на центральну нервову систему. А про високий рівень нітратів у воді й годі розповідати. Особливо у селах ця проблема нині досить гостра».

За тиждень — результати були готові. І хоч ми, відверто кажучи, очікували дещо критичніших висновків, дослідження показали інше: уся хмельницька питна вода, відібрана нами, відповідає встановленим нормам. Єдине - показники жорсткості дещо завищені, але і вони в норму «вписуються». Найм'якша та з найменшим вмісто заліза, серед водопровідних, до речі, виявилася вода в Раковому. Кальцій магній та фосфати — в нормі у всіх зразків. Вода з вулиці Володимирська та П'ятскорського трохи більше, аніж бажано, має заліза, але допустимої норми не перевищує. «Це може бути пов'язано зі зношеністю водопровідних мереж, - каже завідуюча лабораторією Хмельницького «Облводгоспу» Людмила Зозуля. - Крім того, водопровідна вода може застоюватися в трубах, тож перед тим, як нею користуватися, варто дати їй час, щоб стекла. Найбільша ймовірність наповнити кухоль «залізною» водою у вранішній час, після нічної паузи». Найменше заліза виявили у криничній воді. А головне, там не знайшли нітратів! Вода бутильована теж відповідала заявленим показникам. Виходить, не все так погано?

Аміаку забагато, але він до споживачів не доходить

З отриманими результатами погодилися і в «Хмельницькводоканалі».

«Після того, як в 2010 році були введені в дію нові державні санітарно-гігієнічні норми та вимоги до питної води (ДСАНПІН 2. 2. 4 — 171. 10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»), які замінили ДСТУ 2874-82, воду стали контролювати ще більш жорстко, - розповідає головний інженер «Хмельницькводоканалу» Станіслав Міхалець. - Звісно, це питання пережило чимало дискусій, адже навіть за даними Всесвітньої організації здоров'я деякі показники якості води в інших країнах більш лояльніші, аніж у нас. Але вода, яку споживають хмельничани, за основними показниками вкладається і в ці, досить жорсткі норми. А деякі з них — в десятки разів нижчі за допустимі межі. Тому нітрохи не перебільшуючи скажу: хмельничани п'ють якісну воду».

Як стверджує Станіслав Міхалець, 80 відсотків води українці використовують з поверхневих вод, тобто річок. І лише 20 відсотків — з підземних джерел. Потрапити до їх числа пощастило і хмельничанам. Щоправда, не кожен з нас знає, що базою для створення централізованого водопроводу обласного центру стали протерезойські підземні води з глибини 80-120 метрів. Фактично, це джерельна вода.

«Вода з підземних джерел, звісно, набагато кращої якості, ніж хай і очищена, але річкова, - погоджується Станіслав Міхалець. - До річок потрапляють і пестициди, і нітрати, побутові відходи, нафтопродукти... А куди, думаєте дівається вся вода, якою миють автомобілі? З брудом, мастилами, бензином. А хімікати, якими обробляють поля? Все збігає в річкову воду. У річкових водах тепер з'являються гриби таких видів, про які колись ми знали тільки з наукової літератури!»

Наразі «Хмельницькводоканал» експлуатує 76 артезіанських свердловин. 90 відсотків — це вода з Чернелівського водозабору. Решта — з невеличких артезіанських свердловин, які знаходяться на території міста. І хоч централізованому водопостачанню міста, вже перевалило за сотню років, найстаріші свердловини, якими нині користуються хмельничани, побудовані у 60-х роках минулого століття. Втім, хоч вони й артезіанські, але і їх, зізнається Станіслав Міхалець, доочищують: «На всіх міських водозаборах побудовані станції знезалізнення. Деякі міста про них можуть лише мріяти. Ми ж, маємо і якісну воду, і можливість довести навіть мінімальні відхилення до норми. Наприклад, в чернелівській воді вміст природного аміаку дещо вищий від норми, але до споживача він вже не доходить — частина — вивітрюється, решта — очищається».

«Звісно, це може впливати на якість води, - каже Станіслав Міхалець. - Так, жеки повинні чистити водопровідні труби, але я не можу стверджувати, чи робить це хоча б одині з них. Але «Хмельницькводоканал» проводить промивку та знезараження водопровідних труб двічі на рік — до та після опалювального сезону».

Власне, як стверджують фахівці, Хмельницький може похвалитися ще й тим, що підприємство водоканалу вже чотири роки як відмовилося від хлорування води. Її знезаражують гіпохлоридом натрію, який, у порівнянні з хлором, безпечний у використанні.

«А яку воду п'єте Ви?», -

не могли не поцікавитися ми в головного інженера «Хмельницькводоканалу».

«Звичайно ж, тільки з-під крана, - запевнив нас Станіслав Міхалець. - Додатково очищувати її непотрібно. Більше того, лише та вода, яка перебуває в постійному русі, може стати для людини джерелом енергії. Бутильована «застояна» вода — цих властивостей немає. Це доведено науковцями».

До речі. Як стверджують в обласному управлінні житлово-комунального господарства, найсмачнішу воду на теренах нашої області мають за щастя споживати жителі Дунаєвець, Ізяслава, Старокостянтинова (хоч вона і потребує незначного знезалізнення) та Білогір’я. Цікаво, що на дунаєвецькі каптажі (джерела для водозабору) за радянських часів приїжджали дивитися навіть з Москви: дивувалися, що з невеличкого джерельця можна налагодити водопостачання для цілого міста. Та найкращу воду на Хмельниччині п’ють жителі Білогір’я. За хімічними показниками, складом, ступенем очищення ця вода, видобута з джерела, просто унікальна.