«Ще малою, я, просто постоявши біля хворого, знімала у нього біль»

Скажемо одразу, саму тітку Галю ми вдома не застали, але, як у кожної справжньої знахарки, у неї під ворітьми зібралося чимало стражденного люду. А вони, врятовані цілителькою і від хвороб, і від самотності, і від результатів заздрощів і злоби ближніх, розповіли нам багато чого…

«Ти нащо чорта до хати пустила?»
«У мене чоловік був дуже хворий, - розповідає симпатична жіночка, жителька Красилова. - переніс два інфаркти, весь запух, потім з’явилися міжхребцеві грижі. Він перестав ходити, в лікарні йому ставили крапельниці, але, очевидно, організм наситився ліками, і він весь запух, перестав мочитися. Нам сказали, що до кінця тижня чоловік не доживе.
А як людині біда, то вона кидається по всіх. Я попросила племінницю поїхати до ясновидиці. Вона тільки зайшла до хати, а та каже: «У вас дід дуже хворий, ви нащо його в лікарні тримаєте? Їдьте до Галини, нехай викачує». І хоч чоловік навіть слухати не хотів про знахарок, ми втекли з лікарні, на руках занесли його в машину і поїхали до бабці.
Вона подивилася й каже: «Ти нагрубив сусіду, от він тобі й зробив на смерть. Але нічого не обіцяю, бо порча задавнена». Але за три рази чоловік став на ноги. Он, вже нас з дітьми привіз до тітки Галі».
Справді, біля машини прогулювався абсолютно здоровий чоловік, який нічим не нагадував запухлого, напівживого героя розповіді.
«Знахарка сказала нам, де живе чоловік, який підлив йому, - продовжує жінка. - Той сам потім з повиною прийшов, каже: «Це я винен. Я косив траву на вашому городі, а він мене прогнав, от я його й закляв. Але останні кілька днів мене щось так мучить, напевно, совість. Не можу ні спати, ні їсти, і хочу попросити пробачення». Я пояснювала, що чоловіку вже краще, і що не треба його турбувати. Він так наполягав, що я впустила. Вони поспілкувалися, і… чоловіку знову стало гірше. Ми знову поїхали до тітки Галі, а вона нам з порогу: «Ти нащо чорта до хати пустила? Я так зробила, щоб те все на нього перекинулося. От його й мучить, тому він і прийшов до вас…».
Жінка розповіла, що тоді разом з ними до тітки Галини їздила і її племінниця.
Причина для села досить серйозна - у неї корови не «гуляли». Знахарка з порогу сказала: «Тобі сусідка так поробила, що в тебе телят ніколи не буде». «Дала захист, воду свячену, - розповідає жінка, - а ми їдемо, сміємося - три роки телят не було, а тут зразу з’являться. Але через рік і одна, і друга корова народили по двоє телят…».
Інша жінка розповіла, що кілька років тому вже була тут - через сварки й бійки в родині. Цілителька тоді сказала: «Зараз літо, а чого ти червоні яйця на городі підняла?». Згадали, що справді, на городі, як копали картоплю, знайшли червоні крашанки.
«А моя сестра їздила до неї з дитиною - малий страждав на епілепсію, іноді бувало по кілька нападів на день, - продовжує жінка. - Коли вона розбила яйця, вони були чорні! Двічі покачала і сказала більше не приїжджати. Вже минуло два роки, але жодного нападу не було.
А мій син так кашляв, що ми з лікарень не виходили! Поїхали до неї, вона сказала, що треба зробити палянички з соди і горілки і ними обкладати дитину. Тієї ж ночі, вперше за кілька місяців, ми усі, нарешті, змогли виспатися».
«У селі таку людину треба мати»
«Вона й дівчат заміж видає, - розповідає ще одна жінка. - Колись я з подругами їздила до неї. Одна зайшла, така нещасна, скривлена, каже, що чоловік, з яким зустрічається вже не один рік, не хоче одружуватися. А вона вже вагітна. «Ти чого прийшла?, - насварила її тітка Галина. - Хочеш чужого чоловіка забрати? Он, скільки хлопців! Йди звідси, я нічого не буду робити. І не бреши, що вагітна. Приїдеш через вісім місяців, коли заміж збиратимешся. Уявіть собі, вона через вісім місяців заміж вийшла!».
Селяни, що підходили до нас, теж розповідали свої історії зцілення. І це було справді дивно, оскільки, як кажуть, «немає пророка у своїй вітчизні», і, зазвичай, люди досить скептично ставляться до місцевих цілительок. «Та, що вона там може!», - зазвичай, чуємо ми. А тут…
«Та в нас в селі всі до неї ходять! - каже молода жінка. - Чи хтось чого налякається, чи протягне, чи хтось щось піділляв… У селі таку людину треба мати. Медицина нині яка? А гроші туди всі повиносиш, і без толку. А вона і яйця покачає, і поговорить, і порадить.
Он, у мене доньку у школі вдарили м’ячем в голову, а вона мені нічого не сказала. Але голова в неї боліла і вдень, і вночі. Бувало, навіть школу пропускала. Тітка Галя викачала яйця і каже до малої: «Ти чого мамі не кажеш, що тебе в школі в голівку вдарили?..». Більше ми до неї не ходили - за один раз допомогло».
Одна з тих, хто чекав на тітку Галину, розповіла свою історію. Вийшовши заміж, вона якось непомітно перестала спати. Вночі їй здавалося, що хтось ходить по хаті, чула якісь голоси. Знахарка порадила: «Ти подушки свої розпори, подивишся, що там у тебе». Жінка порозпорювала всі подушки, а в тій, яку подарувала близька родичка, виявився металевий хрест, зерно і пакетик з землею. «Тітка сказала, що по тому, що знайдеш у подушках, можна дізнатися, на що саме робилася порча, - каже жінка. - Якщо насіння, то зроблено на безгрошів'я, сварки та хвороби. Нитки і мотузки, зав'язані вузлами, - до пухлин у жінок або імпотенції в чоловіків. Гострі предмети - до операцій. Кільця, сплетені з пір'я, - на самотність. Хрести з пір'я або паличок - пороблено на смерть. Шерсть, засушені частинки тварин чи пташок - на викидні або безпліддя».
Розповідають, як нещодавно до тітки Галини привозили молоду жінку, яка ледь не померла після пологів. Все було добре, доки вона не вийшла з немовлям на вулицю. Про захист маляти від вроків жінка подбала, а про себе забула. Тут до неї й підійшла сусідка, почала нахвалювати породіллю, турботливо запитала, чи є в неї молоко. Під вечір жінка вже з ліжка не підіймалася - у неї загусло молоко, температура сягнула за 40, і почалися судоми. Вночі взяли машину і поїхали до знахарки. До того, що клієнти ночують у неї під хатою, тітка Галина вже звикла, але тут був такий випадок, що до ранку гріх було чекати… Через кілька годин жінка своїми ногами вийшла з хати знахарки.
А от зовсім містична історія. Якось до тітки Галини прийшла жінка, плаче, що дочка при смерті, а лікарі не знають, що з нею. Тітка й запитала: «А ти навіщо принесла додому землю з цвинтаря?». Виявилося, жінка хотіла поробити свекрусі, у квартирі якої жила. От, за порадою «цілительки», телефон якої знайшла в якійсь газеті, і взяла на цвинтарі землю зі свіжої могили і посипала під порогом до свекрушиної кімнати. Очевидно, дівчинка, яка любила бабусю і спілкувалася з нею, першою стала на те, що насипала її мати. На жаль, отямилася жінка запізно…
Зв’язавшись з тіткою Галиною по телефону, ми дізналися, що вона спадкова цілителька, і дар їй передався від батька. «Коли тато йшов на фронт, він сказав матері: «Я додому не повернуся, але мій дар отримала Галя. До половини життя вона не зможе людям допомагати, а потім їй все відкриється». Так і сталося. Вже коли була на пенсії, розійшлися хмари, і я побачила лик Миколи Чудотворця. Після того й почала лікувати людей. Хоча й до того відчувала, що дещо можу. Ще коли ходила на роботу, буває, хтось поскаржиться, що в нього щось болить, я постою поряд, і біль минає…
От і думай тепер, де гріх - звертатися до таких людей чи відмовлятися від їхньої допомоги. Можливо, що Бог створив їх недаремно…