ye-logo.v1.2

Цілитель Прощук: «Те, чим володію, вважаю, даром від Бога»

Суспільство 22533
Фото: автора

Продовження розповіді про чоловіка зі Старокостянтинівського району

Частина перша.

Частина друга.

Частина третя.

Поштовх. Ще один поштовх. І стіни будинку, не витримавши сили землетрусу, з гулом рухнули донизу, знищуючи на своєму шляху все живе, що було в квартирах: людей, котів, собак, акваріумних рибок, папуг. Буквально за мить на місці багатоповерхівки залишилися уламки бетонних панелей та стін, з-під яких лунали несамовиті передсмертні крики важко покалічених непереборною стихією людей. Молодий боєць навіть не встиг усвідомити, що сталося: декілька секунд тому він був на другому поверсі, а тепер лежить під завалами будинку.
«Про себе тоді не думав. Вибравшись ціною неймовірних зусиль з-під уламків бетонної плити, зопалу витягнув з руїн командира роти, потім ще якогось цивільного, подивився на свої погони, а вони всі червоні від крові. Далі відключився, нічого не пам’ятаю», – розповідає сорокадворічний чоловік, що сидить в інвалідному візку.
На сеансі екзорцизму
Наприкінці вісімдесятих років, виконуючи військове завдання, він, як і багато інших молодих солдатів, котрих послали на придушення збройних конфліктів у Вірменії, став жертвою землетрусу.
Покаліченого бійця, який не подавав ніяких ознак життя, підібрали військові санітари. До Львова його доправляли вантажним літаком. Накрили простирадлом і поклали у відсік разом з іншими загиблими солдатами. Та раптом після зльоту літака Іван прийшов до тями, почав ворушитися і застогнав від нестерпного болю. Солдати, які супроводжували літак, це помітили й перенесли покаліченого бійця ближче до кабіни пілотів.
«Місяць я пролежав у військовому госпіталі, аж поки не став на ноги. Хотіли комісувати і дати групу інвалідності – відмовився. Думав, – яка ж дівчина захоче вийти заміж за інваліда. Тому служив ще півроку, а потім звільнився у запас», – продовжує свою розповідь мій співрозмовник.
Тепер жаліє, що не дослухався до порад військового лікаря. Бо отримані під час землетрусу травми дали про себе знати аж через півтора десятка років. Спочатку накульгував на одну ногу, потім і другу прихопило. Зовсім не відчував м’язів. Міховою голкою міг проколоти наскрізь литку і не чути болю. Хвороба що день, то більше прогресувала. Нижче тазу нічого не відчував. Потім і руки почали відмовляти. Відтак довелося сісти в інвалідний візок. Дали першу групу. Про те, що інвалідність стала наслідком перенесених під час служби травм, лікарі навіть і слухати не захотіли. Це ж бо треба було вести переписку з військовими архівами, піднімати історію хвороби. Вони пішли найлегшим шляхом – встановили діагноз розсіяний склероз і безпорадно розвели руками, мовляв, хвороба лікуванню не підлягає.
Довелося звернутися до народних цілителів, які категорично відкидають встановлений лікарями діагноз.
«Ми декілька разів їздити в Львівську область до священика, який підлікував чоловіка так, що той міг навіть ставати на ноги. Але ж туди дорога неблизька і не маємо можливостей нести великі фінансові витрати. Коли прочитали у вашій газеті про цілителя зі Старокостянтинова Михайла Прощука, вирішили звернутися до нього. Приїхали перший раз, Михайло Степанович оглянув мого чоловіка і провів сеанс зцілення безпосередньо в салоні автомобіля. Якщо до того мені часто доводилося Івана годувати, бо не міг сам ложку до рота піднести, то тепер він їсть без сторонньої допомоги», – каже дружина Надія.
Жінка вважає, що однією з причин такого різкого погіршення стану здоров’я її чоловіка є заздрощі окремих родичів, які, очевидно, сподівалися, що симпатична на вроду Надія відмовиться від чоловіка-інваліда і знайде собі іншого. А вона, ніби їм на зло, не тільки доглядає Івана, а й підтримує його морально, вселяє віру і надію, що хвороба минеться.
Тому відправляючись в черговий раз до Михайло Прощука, попросили цілителя зробити вичитку, аби позбавити Івана від так званої порчі.
«Либонь, з місяць тому збиралися приїхати, а нас постійно ніби щось стримує, не пускає, обов’язково вирветься якась нагальна справа. От і сьогодні зранку туман сильний був, ледве доїхали», – каже Надія.
Побувати на сеансі екзерцизму хотів давно, щоб не з розповідей, а на власні очі побачити, як усе це відбувається. Поділився своїм бажанням з Михайлом Прощуком.
«Загалом то, я на подібні сеанси нікого стороннього не допускаю. Для вас можу зробити особливий виняток, якщо, звичайно, не боїтеся», – відповів на те цілитель.
Журналістська цікавість бере гору над усякими страхами. І ось ми в кімнаті, де Михайло Степанович при запалених свічках починає читати молитву. Його голос раз по раз переривається, ніби якась невидима сила заважає говорити. Іван сидить у візку повернутий спиною до нього. Цілитель попереджує, аби я на нього не дивився, а тільки на Івана. Радить схрестити руки і ноги, щоб, бува, негатив не перейшов на мене. Свого пацієнта попереджує про те, що він може відчувати і переважити протягом сеансу екзорцизму, ті страхіття, які довелося пережити у Вірменії.
Вичитка триває недовго – близько півгодини. Уважно спостерігаю за Іваном, котрий сидить у візку. Його руки і ноги раз по раз починають сіпатися, випрямляється спина, ніби чоловік кудись поривається і намагається встати. На щастя, під час сеансу обходиться без криків і втрати свідомості, про можливість яких попереджував цілитель.
Хоча намагаюся суворо виконувати вказівку Михайла Прощука дивитися тільки на пацієнта, все ж краєм ока, за професійною звичкою, хочу побачити, чим займається цілитель. В якийсь момент він проводить руками за спиною інваліда і аж зуби зціплює, ніби щось важке витягує звідти, а потім ніби струшує в бік на підлогу.
Після вичитки пан Михайло починає лікувальний сеанс. Дає пацієнту в правицю ручку і каже, аби той продемонстрував, як їсть. Іван з усієї сили підтримує праву руку лівою і намагається піднести до рота.
«Навіщо тратити стільки сили, ти спробуй однією», – перебиває його цілитель.
Чоловік опускає ліву руку, а правицю невпевнено тягне до рота. І безмежно радіє такому рухові. Потім пробує ще декілька разів. Перекладає ручку в ліву руку і більш впевненіше, ніж праву, підносить до рота. Потім почергово пробує підняти ліву і праву ноги з підпорки на візку. І в нього це виходить.
«А зараз пробуймо вставати», – лунає команда.
Чоловік безпорадно хапається руками за повітря, намагаючись дотягнутися до столу, аби зловитися за його краєчок.
«Не треба ні за що триматися, піднімайся сам», – за цими словами Іван поволі встає з візка. Очима благаючи дружину, щоб та допомогла.
А вона стоїть як заворожена, від несподіванки навіть не може поворухнутися. Лише коли чоловік зводиться на весь зріст, швидко підходить до нього і підтримує.
«Надю, яка ти маленька!» – промовляє Іван і ніжно пригортає до себе.
Близько хвилини стоять вони ось так непорушно, обнявшись наче голубки, і не можуть стримати сліз радості.
Та й ми з Михайлом Прощуком і його дружиною Валентиною не приховуємо сліз, що мимоволі котяться по наших обличчях.
«Я перший раз за багато років без сторонньої допомоги сам піднявся з візка і стою рівно. Навіть не віриться», – ділиться враженнями Іван.
Проте довго стояти він не може – м’язи, які протягом багатьох років бездіяли, не витримують великого навантаження. Чоловік сідає на візок, а потім ще раз пробує встати. Чи буде він ходити, залежить не тільки від цілителя, а й самого Івана, від його бажання, віри, наполегливості, зрештою настирливості.
«Далеко не всіх інвалідів, які прикуті до візка, можна поставити на ноги. Це не стільки залежить від мене, як на все є воля Божа», – каже Михайло Прощук.
Привидів боятися не варто
…За безперервним потоком відвідувачів Михайло Прощук ледве знаходить декілька вільних хвилин, щоб поговорити про давно обіцяну тему – привидів, які наганяють страх не тільки на людей, а й навіть на тварин. Проте цілитель каже, що не варто їх боятися. Адже привиди – це не що інше, як блукаючі душі померлих, які за життя були енергетично сильними. Причому померли вони не своєю смертю, а загинули в аварії, під час нещасного випадку чи були застрелені. Іншими словами, людина не прожила відведеного їй на землі часу. Її смерть стала помилковою. І душа починає, як кажуть, блукати між небом та землею. А душа, як відомо шматочок енергії, котрий живе та існує вічно. Він може сформувати образ астрального тіла. Цей образ проходить через стіни, паркани, одним словом там, де смертній людині не під силу. Але цей астрал – не просто якась тінь. Він думає, мислить, приходить, щоб повідомити нам ту чи іншу інформацію, подає певні знаки, попереджує тощо.
«Коли людина бачить привид, тобто досі щось невідоме для себе, в неї відбувається викид адреналіну і з’являється страх. Причому, привидів бояться не тільки люди, а й тварини, які починають вити, подавати тривожні звуки, бо відчувають зовсім іншу енергію. Вважаю, якщо ми з добром будемо ставитися до привидів, то й вони так саме будуть ставитися до нас. Якщо будемо намагатися робити їм зло, то матимемо не тільки домовиків, а й літаючі миски, ложки, тарілки та іншу нечесть. Причому привиди, якщо їх розізлити, можуть заподіяти нам шкоди не тільки енергетичної, а й фізичної», – застерігає Михайло Прощук.
Сьогоднішня розповідь про цілителя зі Старокостянтинова була б далеко не повною, якби я не повідав про ще один досить цікавий факт. Запропонував Михайлу Прощуку сфотографуватися до чергової статті про нього в газету. Він довго відмовлявся, говорив, що нічого з того не вийде. І, дійсно, на декількох кадрах замість обличчя була яскрава пляма і дуже велика зернистість.
«Якби у вас був не цифровий фотоапарат, то взагалі б нічого не вийшло, бо плівка засвітилася б», – каже пан Михайло.
Втім світлина таки вдалася, щоправда з енної спроби. Але що це за яскраві ореоли, замість обличчя на фотографії – ще й досі залишається для мене загадкою.

Коментарі:

Михаил Староконстантиновский 12.12.2018 20:30

Михаил Староконстантиновский Всі питають номер телефону. +380674200242 надаю. Працює з 10 по 15г. крім неділі та свят. ПРОШУ РЕПОСТ.

Михаил Староконстантиновский 08.12.2018 13:22

Щиро дякую!!!

Михаил Староконстантиновский 08.12.2018 13:21

Я можу надати номер тел. 674200242. Працює з 10по 15год.

Стефанків Олег 18.06.2013 20:39

Підкажіть будь ласка номер телефону пана Михайла

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую