Кличко і Товкайло

Загальновідомо, що поступальний і цілеспрямований рух кожної країни до прогресу, економічного і соціального процвітання забезпечують обрані народом політики.

Нести тягар відповідальності, мати змогу проаналізувати комплекс проблем в різноманітних сферах життєдіяльності суспільства, вміти оцінити загрози та прийняти об’єктивне рішення – мають політики, що знаходяться при владі. В свою чергу, запорукою політичної стабільності та процвітання є взаємозаміщення одних політичних діячів іншими.

Неоднозначними є прогнози політологів щодо майбутнього України у випадку приходу до влади опозиційних сил. Деякі із «промоутерів політичного олімпу» на всеукраїнських ЗМІ роблять гучні заяви щодо раю та суспільного благоденства, яке буквально впаде на Україну в разі приходу до влади політичної партії «Удар» Віталія Кличка.

Піддавати критиці такі заяви не будемо, оскільки, доводити для людей, які живуть за скромні фінансові вливання нажитого «чесною» працею капіталу В.Кличка, підтриманого мільйонними інвестиціями єврейських та американських зацікавлених структур, очевидно не дасть ніякого результату.

В підтвердження тези про рух до світлого майбутнього разом з однопартійцями «Удару» невільно напрошується запитання: «А хто ж з команди В.Кличка зможе проводити гідну політику на місцях?». Відповідь на це запитання є і вона дуже красномовна.

Для прикладу, на Хмельниччині готовий сісти в управлінське крісло і “чесно працювати на благо місцевих жителів” один із лідерів Кам’янець-Подільського осередку політичної партії «Удар» Товкайло Василь Тихонович (на фото праворуч).

Вказана особа, яка є втіленням цілої низки чеснот – «вихованості та порядності, мудрості та ерудованості, чесності та принциповості», працює асистентом кафедри української літератури Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка.

Яка людина така й її характеристика чому тут дивуватись. Вихованість і порядність Товкайла В.С. особливо явно прослідковується, коли останній мало не щоденно бродить по Кам’янцю напідпитку від одного кабака до іншого, де в п’яному угарі розповідає про свої звитяги і майбутню політичну діяльність таким же п’яним бритоголовим браткам, які, шаленіючи від такої радості, п’ють за здоров’я свого гуру.

Цікаво, чи запитував В. Кличко в будь-якого студента Кам’янець-Подільського національного університету, що той думає про свого викладача. Якби питав, то знав би, як Товкайло В.С. непристойно поводить себе на парах, чим керується при виставленні оцінок і скільки «просить» за здачу заліка чи екзамена. А можливо він (Кличко) свідомо підбирає собі в команду таких собі «Товкайлів» – хабарників-п’яничок із кримінальним запашком, щоб ті могли цілком і повністю проявити всі свої задатки і здібності, керуючи на теренах Хмельниччини.