ye-logo.v1.2
16 Лютого, 2019

Коли святкувати Різдво - 25 грудня чи 7 січня?

Ольга МАЛИНОВСЬКА Історія 970
Серед мешканців західних областей чимало прихильників відзначати Різдво 25 грудня, а серед мешканців Сходу країни - 7 січня
Серед мешканців західних областей чимало прихильників відзначати Різдво 25 грудня, а серед мешканців Сходу країни - 7 січня. Фото: uamodna.com

Насправді не існує точної дати, коли народився Ісус Христос.

Ми часто задавали собі питання, чому дати Різдва Христового, Великодня та інших церковних свят у православній та католицькій церквах різняться. Хто заглиблювався у тему, з’ясовував, що, власне, у багатьох країнах крім католиків, протестати і православні теж живуть за григоріанським календарем і церковні свята разом. Власне, майже усі християни, окрім Росії, Грузії, частини Сербії, Македонії, Казахстану і Киргизстану, святкують Різдво саме 25 грудня. Також наприкінці грудня свято Різдва Христового відзначають у США, Канаді, більшості країн Європи, Бразилії, Аргентині, православні церкви Греції, Румунії, Болгарії, країн Прибалтики.

Проте насправді не існує точної дати, коли народився Ісус. У християнській традиції, яка спирається на астрономічний календар, днем народження Христа вважають час після зимового сонцестояння. Адже саме 25 грудня до світлого часу доби починає додаватись хвилина, що означає відродження світла. До речі, про те, що дати мають відзначатися згідно з розташуванням небесних світил йдеться й у Біблії. Адже у Книзі сказано, що небесні світила започатковані для відділення дня від ночі і щоб стали вони знаками, і часами умовними, і днями, і роками. Тобто відлік часу люди проводять днями, тижнями, місяцями, роками тощо згідно з розташуванням небесних світил. Задля цього людство винайшло календарі. Вони можуть бути не надто досконалими, бо людям, як відомо, властиво помилятися. Але небесні світила - непохибні. Тому завжди є нагода скоригувати календарі й узгодити їх із розташуванням небесного знамення.

Григоріанський та юліанський - який точніший?

До XVI століття Європа користувалася юліанським календарем, запровадженим Юлієм Цезарем у 45 році до нашої ери. В основу він поклав середню тривалість річного обернення Землі навколо Сонця, що дорівнювала 365,25 діб. Щоб не мати добових часток дня, у трьох роках рахували 365 днів, а в четвертому, високосному – 366.
Проте астрономи помітили, що юліанський календар відстає від сонячного циклу. Це пояснили тим, що рік в юліанському календарі на 11 хвилин 13,9 секунди довший, ніж в дійсності. Тому за кожні 128 років юліанський календар накопичував відставання від астрономічного на одну добу. За півтора тисячоліття календар відставав на десять днів. Таке відкриття зробив астроном і математик Алоізій Лілліо і розповів про нього Папі Римському Григорію XIII, який керував Західною церквою. Папа послухав Лілліо й вирішив створити новий тип літочислення – григоріанський календар, який назвали на його честь. Згідно з ним, після 4 жовтня одразу настало 15, тобто була усунена різниця в десять днів. Цей календар лише виправляв, тобто уточнював старий календар і наблизив календарний рік до астрономічного. Григоріанський календар став досконалішим від юліанського, бо розходження в одну добу накопичувалося аж через 3323 роки. Григоріанський календар було розроблено на заміну юліанського - окрім високосних років кожного четвертого року, він має поправки кожного 100-го та кожного 400-го років для точнішої передачі тривалості року - періоду оберту Землі навколо Сонця.

Більшість країн Заходу у 1582 році (у тому числі Річ Посполита, куди входили тоді Україна, Польща, Білорусь, Литва, Латвія, Молдова, південна Естонія та західна Росія) та Католицька церква прийняла григоріанський календар. Тоді Різдво почали святкувати 25 грудня, тобто Україна з 1582 по 1700 роки (коли Петро І за часів Російської імперії ввів юліанський календар) святкувала Святвечір наприкінці грудня. Однак Православний Патріарх російської церкви, яка ще тоді конкурувала з Папою, відмовився уподібнюватись Західній церкві й наказав жити згідно з юліанським календарем.

Росія в 1918 році у світському житті перейшли на григоріанське літочислення. А для послаблення церковної влади, відвернення від віри після жовтневого перевороту (1917 рік) більшовицька влада вирішила святкувати Різдво 7 січня, підсиливши святкування нового року 1 січня, у той час, коли у вірян тривав суворий піст. Тож Російська Церква все ще залишалася вірною юліанському календарю.

Натомість у мирському житті григоріанський календар почав діяти в Українській Народній Республіці з 16 лютого 1918 року., цей день стали вважати 1 березня 1918 року. Закон про це було ухвалено 12 лютого 1918 року (за старим стилем) на засіданні Малої ради Української Народної Республіки в Коростені.

1923 року відбувся Всеправославний Собор в Константинополі, де було прийнято рішення, що православні християни згідно із точнішим календарем мають перейти на григоріанське літочислення. Російська православна церква не брала участі в тому Соборі (бо на той час в Росії ще тривала Громадянська війна і уже почалися серйозні утиски церкви). Тож досі зберігалася традиція святкування Різдва 7 січня, що. Відповідно, в радянські часи поширилося на всю Україну (у 1939 році з приєднанням ЗахідноїУкраїни до УРСР).

До речі, сьогодні деякі з країн впроваджують поступовий перехід до європейської спільноти. Так вже кілька років у Білорусі й Молдові Різдво святкують як 25 грудня, так і 7 січня.

Підміна понять

Радянська ідеологія десятиліттями намагалася викорінити віру людей у Бога. Комуністи, захопивши владу, почали знищувати церковні традиції, за їхніми планами, радянська людина мала бути атеїстом. І з 1929 року на офіційному рівні заборонили святкувати Різдво. Але люди все одно, зачинившись у квартирах, продовжували радіти народженню Ісуса Христа. Радянські пропагандисти зрозуміли, що народу слід дати інший привід для святкування. І з 1947 року офіційний зимовим святом став початок нового року - 1 січня, цей день зробили вихідним.

Цікаво, що ще в середині XIX століття українці знали, що є так званий офіційний Новий рік – 1 січня, який запровадив (у тому числі на теренах України) Петро І. Але більшість продовжували святкувати «старий Новий рік» 1 вересня. Потроху ця традиція згасла. А ось ялинку ставили лише на Різдво. Згодом більшовики взагалі заборонили встановлювати це дерево. Проте згодом зрозуміли, що ця заборона не діє - люди все одно таємно встановлюють різдвяне деревце. Тож вирішили: якщо скасувати ялинку не вдається, її слід відірвати від релігійного Різдва, перенести на нейтральний Новий рік. Тож у 1936 році ялинку повернули, але вже у ролі новорічного дерева. Різдвяна зірка, до якої звикли віряни, була замінена на п’ятикутну, а подарунки дітям роздавав вже не Святий Миколай, а вигаданий персонаж - Дід Мороз. Святкові настрої радянських людей були перенесені з Різдва Христового на непомітний раніше і цілком атеїстичний Новий рік. До того ж комуністи почали розкручувати Новий рік як альтернативу Різдву. А коли ще й повернули ялинку, але вже новорічну, а Новий рік пропагували як дитяче свято, це привабило багатьох людей. Потроху Новий рік став монопольним святом. І люди почали забувати церковні традиції, підміняючи їх радянськими.

Якщо підсумувати, то за останні 500 років з урахуванням заборон радянською владою Різдва та інших релігійних свят в Україні майже порівну відзначали Різдво 25 грудня і 7 січня. А Західна Україна (зокрема Галичина, Волинь, Буковина, Закарпаття) значну частину піввікової історії відзначало Різдво 25 грудня. Тому серед мешканців західних областей більше прихильників відзначати Різдво 25 грудня, а серед мешканців Сходу країни - 7 січня.

Коментарі:

До теми

Популярні новини

Новини Хмельниччини

Останні оголошення

Останні фото та відео

Робота для вас