Цей день в історії Хмельниччини: 5 березня

5 березня 1775 року був сформований 46-й Дніпровський піхотний полк, який наприкінці XIX століття вплинув на життя Проскурова. Власне, як пише краєзнавець Сергій Єсюнін у книзі «Прогулянки Проскуровом. Історичні написи», цей військовий підрозділ з’явився у містечку у вересні 1875 року. Спочатку частини полку розташувалися на Хлібній площі у ярмаркових лавках і складах, а з 1893-го перебазувалися у новозбудовані міські казарми за залізницею, у нинішній мікрорайон район Дубове.

Присутність у Проскурові великої військової частини впливала на життя провінційного міста, адже у ті часи офіцери в певному розумінні були носіями інтелігентності, культури та благородства. Дехто з них навіть викладав у міських освітніх закладах, а полкові медики працювали у місцевих лікарнях. Присутність військ сприяла також економічному розвитку міста.

До речі, у лавах 46-го Дніпровського піхотного полку служив письменник Олександр Купрін, який прибув у Проскурів 16 вересня 1890 року. Зокрема, роки служби в містечку зобразилися у його повісті «Поєдинок».

Цього дня 70 років тому загинув український державний діяч, головнокомандувач Української повстанської армії Роман Шухевич. Для його захоплення радянська влада розробила спецоперацію. У результаті 5 березня 1950 року в селі Білогорща, яке нині перебуває у складі Львова, Романа Шухевича вбили під час перестрілки, адже він вирішив не даватися живим у руки ворога й викрив по ньому вогонь.

На питання, де ж саме похований Роман Шухевич, однозначної відповіді досі немає. За однією з версій, 9 березня 1950 року його тіло спалили поблизу села Гуків Чемеровецького району. Там ж його таємно поховали. Це ймовірне місце його поховання знайшли у 2005 році. Того ж року поблизу Гукова відкрили пам’ятний знак.

Відтоді щорічно 5 березня у Гукові вшановують пам'ять головнокомандувача УПА. До речі, у Хмельницькому в травні 2018 року встановили меморіальну дошку Романові Шухевичу. Вона розміщена на стіні кінотеатру імені Тараса Шеченка

Вшанування пам’яті Романа Шухевича у Гукові 5 березня 2020 року. Фото: facebook.com/slavko.polyatynchuk

5 березня 1953 року у Хмельницькому демонтували пам’ятник Йосипу Сталіну, який стояв у центрі міста. Згодом там облаштували невеличкий сквер. Насадили верби, кущі, квітники та збудували фонтан із жабенятами. Нині на цьому місці скверу вже немає. Після трагедії 2007 року, коли під зламаною буревієм вербою загинув молодий чоловік, всі дерева позрізали та облаштували біля фонтану квітники.

Востаннє фонтан із жабенятами відновлювали у 2013 році. Фото: з архіву редакції

Також у Хмельницькому 5 березня 2014 року міська рада, прийняла рішення про вшанування Героїв Революції Гідності. Зокрема, вирішили встановити пам’ятник та перейменувати вулиці обласного центру. Депутати проголосували «за» перейменування вулиці Театральної на вулицю Пам’яті Героїв Майдану. Проте вулицю Примакова перейменовувати на вулицю Героїв Небесної Сотні відмовилися. Тоді відхилили й пропозицію встановити пам’ятник Героям Майдану на місці, де донедавна стояв пам’ятник Затонському.

До речі, цього ж дня у Хмельницькій міській раді саморозпустилася фракція «Партії регіонів». Заяви про вихід із фракції написали всі її члени.

5 березня 1944 року Білогір’я (колишнє село Ляхівці) остаточно визволили від нацистів. Ляхівці були звільнені військами 60-ї армії 1-го Українського фронту. За роки окупації нацисти вивезли з Ляховець на примусові роботи у Німеччину 180 юнаків і дівчат. Окупаційна влада перетворила на стайню приміщення середньої школи, знищила обладнання навчальних кабінетів, районну бібліотеку, спалила кінотеатр.