«Не плачте, все добре, я вдома»: Сергій Цибізов після звільнення з полону

Матрос катера Нікополь, шепетівчанин Сергій Цибізов, свої 22 роки відзначив у російському полоні. Захоплений разом з 23-а іншими військовослужбовцями у Керченській протоці 25 листопада 2018-го, довгих 9 місяців він провів за гратами у московському СІЗО «Лефортово»… Напередодні дня народження рідні Сергія зізнавалися, що найбільше, чого б їм хотілося у цей день – обняти свого сина і сказати у вічі, як вони його люблять, як пишаються ним. Це сталося за півтора місяці – 7 вересня…

«Ця зустріч в аеропорту, усе було дуже емоційно… «Не плачте, все добре, я вже вдома» - найперше, що сказав нам Сергій. Хлопці витримали це випробування полоном дуже мужньо…», - розповів сайту «Є» батько Сергія Андрій Цибізов.

Пригадуючи той день, каже, що години, хвилини до зустрічі тяглися дуже довго.

«Сподіватися і вірити – все, що залишається у такі моменти», - зізнаються батьки. Адже до останнього вони не знали, коли усе відбуватиметься, і чи все мине так, як заплановано. У ніч на п'ятницю, 30 серпня, коли з'явилась фейкова інформація про можливий обмін у соцмережах, вони як й інші батьки полонених моряків, також кинулися з Шепетівки до столичного аеропорту…

«Цього разу нас повідомили офіційно, але ми переживали, щоб нічого не зірвалося…», - зазначає Андрій Цибізов.

У перші хвилини зустрічі батько одразу одягнув Сергієві іменну футболку. Їх, розповідає, родини моряків виготовили спеціально до повернення: з прізвищем кожного, хто був у полоні, емблемою Військово-Морських сил та написом «Вірний присязі».

«А ще для хлопців було дуже важливо переодягнутися у військову форму. Адже в Лефортово її морякам не дозволяли носити. Форму видали їм прямо в аеропорту, щоб хлопці переодяглися. Вони ж військові», - каже батько.

Нині, зазначає, Сергій проходить медичний огляд разом з іншими моряками у військовому шпиталі в столиці. Батьки ж уже повернулися додому.

Сергій Цибізов до Військово-Морських сил України пішов служити за контрактом, який підписав за пів року до полону - навесні 2018-го. Фото: Getty Images/Global Images Ukraine

«Після медичних обстежень на Сергія, як і інших моряків, чекає відпустка. Син дуже хоче побути з рідними, хоче додому, марить ним. Але надалі так само налаштований нести службу та захищати державу», - каже Андрій Цибізов.

За понад 9 місяців полону рідні від Сергія отримали всього три листи та ще одразу після захоплення мали коротку телефонну розмову. Лише через адвокатів він завжди переказував батькам, що розкаже про усе, як повернеться додому.

«Стільки синові всього хочеться розповісти, і про рідних, і про знайомих, і про решту новин, які він пропустив… Хлопці знали, що їх в Україні підтримують, але не сподівалися, наскільки це було масово, як їх чекали не лише рідні, а зовсім незнайомі українці, наскільки усі вболівали за них… Ми переглянули разом декілька відео з флешмобів, із акцій… Для Сергія усе це дуже незвично і водночас приємно…», - каже батько.

Сергій Цибізов до Військово-Морських сил України пішов служити за контрактом, який підписав за пів року до полону - навесні 2018-го. Нікополь став його третім кораблем… Про те, що серед полонених у Керченській протоці, перебуває наш земляк, сайт«Є»дізнався з оприлюдненого списку полонених, які перебували на бортах бронекатерів Бердянськ, Нікополь та рейдового буксира Яни Капу. Саме там і значилося прізвище мешканця Шепетівки Сергія Цибізова.

З перших днів Хмельниччина долучилася до підтримки полонених моряків. Ми відстежували усю інформацію, яка стосувалася нашого земляка. Небайдужі мешканці області у містах, поруч з державним прапором, піднімали стяг Військово-Морських сил, влаштовували акції з символічними паперовими корабликами, знімали патріотичні відео...  До підтримки полонених моряків долучився і сайт «Є», розмістивши поруч з логотипом прапор Військово-Морських сил. Він нагадував нашим читачам про полонених до того часу, поки моряки не повернулися в Україну. Нині ми вітаємо їх на рідній землі. І пишаємося стійкістю кожного з них, відданістю державі та вірністю присязі.