Юні нетішинці підкорили своєю майстерністю французів
Під час весняних канікул у Франції відбувся Міжнародний вокальний конкурс-фестиваль “Під небом Парижа”, куди завітали представники Хмельниччини — юні нетішинські таланти.
За словами Наталі Горбової, завідуючої вокально-хоровим відділом та керівника колективу “Дитяча опера” нетішинської дитячої школи мистецтв, фестиваль організований з метою підтримки творчої і талановитої молоді у галузі мистецтва, а також для обміну досвідом серед учасників різних країн Європи, збереження, розвитку і пропаганди української національної культури тощо.
“На вокальний конкурс завітали близько 65 дитячих і молодіжних творчих колективів та індивідуальних виконавців з різних країн Європи - Росії, Польщі, України, Франції. Голоси юних талантів звучали на сцені оперного театру Парижа, - каже пані Наталя. - Міжнародне журі гідно оцінило талановитих виконавців з України, які повернулися з численними перемогами, завоювавши перші місця в своїх вікових вокальних номінаціях”.
Нетішинці теж ...
Добротворчість – не підлабузництво
Без добрих справ не може прожити кам'янчанин Юрій Савін
Юрій Савін знову змусив замислитися: а як часто ми робимо добро?!. Для нього це, можна сказати, одне з головних життєвих правил. На цей раз Юрій влаштував у кам’янець-подільській школі №1, рідній для його синів Ярослава та Богдана, свою фотовиставку «Кам’янець - місто мрій”, і всі роботи подарував цьому навчальному закладу. А що ви подарували школам, де вчилися ваші діти?!
Ніхто не може звинуватити цього чоловіка в підлабузництві до вчителів та адміністрації, корисливості : його хлопці вже давно дорослі. Велика вдячність вчителям за виховання дітей переповнює серце фотохудожника. Світлини Юрія прикрашатимуть шкільні коридори та запрошуватимуть дітей помріяти про те, яким буде місто в майбутньому, який шлях у житті обере кожен із них, якою людиною виросте. Може, когось із нинішніх школяриків підштовхнуть ...
Теги: Юрій Савін, фотограф, мистецтво, Подільське братство
_1315829558/17_1309855598_tn.jpg)
«Кохання надихає творити красу!» -
переконана хмельницька майстриня Катерина Пяста
Катерина Пяста – хмельницька майстриня, відома у колах любителів хенд-мейду, вже третій рік виготовляє прикраси власноруч. Її колекція знана під назвою «Пястика». Катя розкрила нашій газеті власні секрети: від процесу виготовлення аксесуарів до їх присвяти окремим людям…
Назва робіт «Пястика» є своєрідним скороченням від прізвища та імені авторки. Ініціатором такого бренду виступив Костянтин Лебідь, Катина друга половинка. «Цей творчий тандем сформувався ще на початку наших стосунків, - розповідає дівчина. – І ось уже три роки ми з Костею працюємо разом. Кожній новій ідеї я завдячую саме йому, адже хлопець є автором більшості моїх робіт».
Починала Катя свою творчість із використання бісеру та каменів, виготовляючи прикраси, в основному, на замовлення. Згодом любов до експериментів ...
Теги: Хмельницький, хобі, пластика, мистецтво, Катерина Пяста
Реальні фантазії з паперових серветок
Декупаж, на думку Ольги Романенко, стає невід’ємною частиною повсякденного життя
Вироби хмельничанки Ольги Романенко довелося побачити якось випадково, блукаючи безкрайніми просторами всесвітньої мережі Інтернет. Кухонні досочки та тарілки, що нагадували витвори мистецтва, старовинні глечики, оздоблені маками та кукурудзою, оригінальні годинники, шкатулки та ще багато чого іншого, що й не перерахувати. Переглянувши усі фото, переконалася, що людина має неабиякий смак та відчуття стилю. До того ж, забігаючи наперед, відзначу: у розмові з’ясувалося, що дівчина намагається робити ексклюзивні речі, і не завжди прагне до повторів. Хіба що якщо замовник ну ду-у-у-же хоче собі таку ж річ, яку вже продали. Тоді дівчина береться її продублювати, хоча й може додати якусь родзинку, яка відрізняла б її від попередньої.
Отож, домовившись по телефону про зустріч, прямую у творчу майстерню-офіс Ольги...
Теги: Ольга Романенко, декупаж, мистецтво, паперові серветки
Хмельницьке мистецтво на продаж
Власники крамниць і галерей бідкаються, мовляв: люди купують твори мистецтва тоді, коли мають що попоїсти, у що вдягнутися і нормальні умови для життя.
«Москва без храму святого Юрія, як квартира без картини» –
після цих слів Рональда Рейгана, який на початку 90-х років приїхав до Москви і вголос поділився своїми враженнями від екскурсії білокам’яною, у столиці тоді ще Радянського Союзу почався справжній картинний бум. Тодішня преса писала, нібито у всіх московських крамницях за три дні «змели» усі більш-менш пристойні картини, які до того часу роками припадали пилом на полицях. Коли розпочався картинний бум у Хмельницькому достеменно сказати не береться ніхто, а от про його закінчення у 2008 році в один голос твердять і художники, і галеристи з постійними клієнтами. Власники крамниць і галерей бідкаються, мовляв: люди купують твори мистецтва тоді, коли мають що попоїсти, у що вдягнутися і нормальні умови для життя. Хоча з останнім погоджуються ...
Марія Мороз творить храми, які їй наснилися
«Якщо стоїть вибір - купувати м'ясо чи фарби, однозначно купую фарби», - каже хмельничанка
Двокімнатна квартира Марії Мороз на вулиці Прибузькій у Хмельницькому швидше нагадує майстерню. Власне, вона такою і є. Велика кімната перетворилася на виставкову залу. Переступивши поріг, одразу стаєш, мов вкопаний. Очі намагаються зупинитися на звичних речах, і не знаходять їх. Таке враження, що потрапив у казку. З полиць на тебе звідусіль «дивляться» казкові палаци. Лише за кілька хвилин починають вимальовуватися окремі деталі. Тоді і розумієш, що трава «вирощена» з зелених ниток, колони «вилиті» з бігуді, паркан змайстрований з канцелярських скріпок, а дах викладений з вишневих кісточок.
Перший будиночок змайструвала у вісімнадцять
«Коли Бог відбирає одне, він обов'язково дає щось інше, - розповідає 50-річна Марія Мороз. Жінка сидить на стільчику на колесах. Він їй заміняє інвалідне крісло. ...
Теги: Хмельницький, Марія Мороз, художник, мистецтво, храми, виставка
Нікіта Кадан приїде у Хмельницький
У цю суботу, до Хмельницького Вуличного Університету із лекцією завітає один з найвідоміших сучасних українських митців – Нікіта Кадан.
Нікіта Кадан – київський художник, інтелектуальний лідер мистецького об’єднання Р.Е.П. ( Революційний експериментальний простір). Працює в напрямку критичного реалізму. Нікіта пропонує усім небайдужим до сучасного мистецтва в Україні, завітати на лекцію « Вступ до соціо-критичного мистецтва», де у першій частині лекції буде йти мова про соціально-критичне та політично – ангажоване мистецтво з 1920-х років й до сьогодення, а друга частина буде присвячена соціально – критичному мистецтву в Україні 90-х та 2000-х роках. Після лекції пропонується дискусія. Цього разу заняття Вуличного Університету буде проходити у дворику за міською дитячою бібліотекою (що навпроти ЦУМу) з 18:00.
«Свій маленький ліс я плекаю понад 20 років»
«Не можу стверджувати, що це натальський фікус, каучуконосний, чи якийсь інший, – каже Олександр Антонюк, – але він – один із найкрасивіших».
Так лагідно хмельницький художник Олександр Антонюк говорить про бонсай – мистецтво вирощувати мініатюрні дерева
Живими мініатюрами, вирощеними в домашніх умовах, котрі усім, окрім своїх розмірів, схожі на справжні дерева художник-філософ, член Національної спілки художників України Олександр Антонюк захопився ще у школі. Але з часом шкільне захоплення переросло в улюблене хобі, не підвладне часу, настрою чи завантаженості робочого дня.
«Коли людина бачить дерево, в її мозку виникає зображення його майбутньої форми, і вона починає реалізовувати свою концепцію, – писав у своїй книзі «Повільна скульптура» американський письменник-фантаст Теодор Старджон. – Проте, дерево робить лише те, що може зробити, і швидше загине, ніж зробить щось таке, чого дерева не роблять. Формування бонсай це завжди: компроміс і співробітництво. Людина не може сама створити бонсай, як не може цього зробити і саме дерево. Все має відбуватись ...
Теги: Хмельницький, Олександр Антонюк, бонсай, мистецтво, дерева, мініатюра
Дунаєвецьке диво
Руслана Мороз - переможець у хореографічному жанрі
У Дунаївцях пройшов районний фестиваль дитячої творчості «Веселкове диво»
Його учасники - талановита та обдарована молодь Дунаєвеччини, юні танцюристи, музиканти, вокалісти, читці, художники-дизайнери. Чим тільки не дивували – це і драм- степом , авторськими поемами, грою на різних інструментах , репом та українським драйвом , а потім запальним українським танцем та задушевною ліричною піснею.
В номінації «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво» діти показали свій талан , мрії та фантазії , втілені в картинах, дитячих малюнках, виробах з бісеру, дерева, соломки, у вишивках та витинанках.
Більше тисячі дітей були глядачами та вболівали за своїх ровесників. Серед них була і чеська делегація з міста Брандіс, яка теж порадувала всіх присутніх своїм співом.
Переможці та всі учасники І районного фестивалю дитячої творчості «Веселкове диво» були нагороджені грамотами...
Картини з яєчної шкаралупи виготовляють юні гуртківці зі Старокостянтинова
Вчителька Старокостянтинівської школи №7 Віра Марчук професійно займається писанкарством, либонь, років з двадцять п'ять. Успадкувавши цей дивовижний вид мистецтва від своєї прабабусі та додавши знання, отримані в Івано-Франківському художньо-графічному інституті, народна майстриня не тільки сама ви
Півроку тому Віра освоїла новий вид мистецтва — кракле. Це мозаїка з використанням яєчної шкаралупи. Яєчна шкаралупа є близькою родичкою мармуру. Така ж міцна, прекрасно шліфується і полірується, після чого її поверхня дає рівний м'який блиск, подібний до блиску полірованої кістки чи мармуру. Такі картини довговічні і прості у виконанні.
“Після того як на вашому кухонному столі залишиться яєчна шкаралупа, не поспішайте її викидати. Відокремте від плівок, вимийте, висушіть й стовчіть. У декількох склянках розведіть фарбу різних кольорів і покладіть туди здрібнену шкаралупу. Через п'ятнадцять хвилин шкаралупа витягується виделкою й розкладається для просушування. От і готовий матеріал для мозаїки. На листок можна наклеювати також нефарбовану шкаралупу, а потім вже її розмальовувати”, - ділиться своїми ...
Теги: Старокостянтинів, яйця, дряпанки, кракле, мистецтво, шкарлупа, мозаїка, Віра Марчук