Олександр Босенко - романтик й ектремал, закоханий у рідний край

« Попереднє 1 з 2 Наступне »

Досьє: Олександр Босенко - співзасновник громадської організації “Товариство корінних хмельничан “Проскурів”, громадського об’єднання “Хмельницький портал” та Інтернет-видання “Хмельницький портал”, член хмельницької літературної спілки “Поділля” та творчого об'єднання “Конгрес літераторів України”,

У дитячі та юнацькі роки Олександр активно займався спортом: у «Динамо» - футболом, у «Спартаку» - фехтуванням, в «Авангарді» - боксом та класичною боротьбою, в «Колосі» - класичною боротьбою, в ДОСААФі – морським багатоборством. Останнє включає в себе п'ять видів спорту – біг, стрільба, плавання, гребля и парусні гонки на морских човнах - ялах. Неодноразово захищав честь міста на змаганнях різного рангу. Тому любов до спорту проніс через все життя. Пригадує, як під час армійської служби в танкових військах у місті Ужгород познайомився з Володимиром Висоцьким. «Йшли зйомки фільму «Єдина дорога», епізоди якого знімали у нашій військовій частині. І хоча ми спілкувалися лише кілька хвилин, вони запам'яталися на все життя. До того ж, завжди захоплювасвя творчістю цього ...

Подільський менестрель і кіношник Олександр Бобровніков

Один із претендентів на обкладинку журналу «Проскурівський телеграф», «піднімаючи» українську естраду, отримав визнання Росії

На запитання про те, чому герой гідний бути «обличчям» нашого журналу, небайдужий читач, який запропонував його кандидатуру, зазначив: «Нещодавно Олександр Бобровніков вперше в історії України став лауреатом літературної премії ім. О. Грибоєдова Спілки письменників Росії». (Премія у пам’ять Олександра Грибоєдова – одна з найдавніших і найпрестижніших у Росії. Її засновано ще у 1883 році Товариством російських драматичних письменників та оперних композиторів. Серед її володарів: Лев Толстой, Олександр Островський, Максим Горький…). Незважаючи на те, що це «нещодавно» сталося ще влітку минулого року, на подібну нагороду досі жоден українець не зазіхнув. Вручаючи її «…за особистий внесок у сучасну російську поезію», почесний голова Хмельницького обласного відділення Всеукраїнського ...

Поетеса Надія Пукас презентувала рідному місту новий альбом

«Кохання, надія, любов» під такою назвою побачив світ диск педагога, поетеси, співачки і композиторки Надії Пукас, випуск якого вона приурочила спеціально до дня народження рідного Хмельницького.

Не зважаючи на те, що Надія Лаврентіївна вже не перший рік живе і працює в столиці, думками і душею продовжує пурхати рідними подільськими просторами. За словами авторки, вона закохана у Хмельницький. До речі, саме акорди її пісні «Проскурівський вальс» щогодини лунають із міської вежі. І це при тому, що пані Надія пише пісні, навіть не знаючи музичної грамоти! «Спочатку з’являються слова, а згодом – мелодія, – ділиться вона секретом створення своїх шедеврів, – або навпаки. Наспівую, запам’ятовую, тримаю в пам’яті, а потім наш подільський композитор Іван Пустовий робить аранжування».
До нового альбому увійшли 22 роботи українською та російськими мовами. Тут і «Колискована», виконана разом із її 21-річним онуком – Назаром, і «Весільне танго» – в дуеті з заслуженим артистом ...

Хмельничанин став першим в Україні лауреатом літературної премії Росії

Премія в пам'ять Олександра Грибоєдова – одна з найдавніших і найпрестижніших в Росії. Серед тих, хто її отримав: Лев Толстой, Олександр Островський, Максим Горький…

У приміщенні культурно-просвітницького центру ім. М. К. Реріха лави володарів щорічної літературної нагороди «… за особистий внесок у сучасну російську поезію» поповнив і перший українець.
Винуватець зустрічі – хмельничанин Олександр Бобровніков, поет, композитор, журналіст, автор чотирьох поетичних збірок та СD альбому авторських пісень – з цього приводу зізнався: «Я дуже схвильований… Весь час «піднімав» українських зірок, але визнання отримав від сусідньої держави».
На запитання присутніх, чи передбачає премія ім. О. Грибоєдова грошове заохочення, Олександр Бобровніков відповів, що ні: «Це – звання, а не заохочення! – Але щиро додав. – Не страшно – заробимо!».

«Кулібаба на хвості» і компанія

Крім байок, Аня пише вірші, казки, займається декоративно-прикладним мистецтвом.

Юна дунаєвецька поетеса Анна Жинтіца випустила вже чотири збірки байок

«Зірки можуть загорятись і згорати, але ті, що по – справжньому світяться, ніколи не згаснуть. Це саме про зірочку Аню». Так висловилась про талант дівчини однокласниця Вікторія Музика.
Учениця 11 класу зі станції Дунаївці поетеса Анна Жинтіца всією  душею відчула слово, зрозуміла його великий зміст, значення і те, що слово всемогутнє у своїх чарах: навчає, надихає, застерігає, зосереджує.
У 2007 році Аню побачила на обласному зібранні юних поетів дитяча письменниця, видавець Алла Цюпак, яка зважилась допомогти початківцю і надрукувала за власний кошт першу збірочку байок «Кулібаба на хвості».
На сьогодні побачили світ чотири збірки байок, презентація останньої «Чорно-білі таланти», відбулась у районній бібліотеці.
Крім байок, Аня займається поезією, пише вірші і казки для дітей, модний на ...

«Кулібаба на хвості» і компанія

Юна дунаєвецька поетеса Анна Жинтіца випустила вже чотири збірки байок

«Зірки можуть загорятись і згорати, але ті, що по – справжньому світяться ніколи не згаснуть. Це саме про зірочку Аню». Так висловилась про талант дівчини однокласниця Вікторія Музика.
Учениця 11 класу зі станції Дунаївці поетеса Анна Жинтіца всією душею відчула слово, зрозуміла його великий зміст, значення і те, що слово всемогутнє у своїх чарах: навчає, надихає, застерігає, зосереджує.
У 2007 р. Аню побачила на обласному зібранні юних поетів дитяча письменниця, видавець А. Цюпак, яка зважилась допомогти початківцю і надрукувала за власний кошт першу збірочку байок «Кулібаба на хвості».
На сьогодні побачили світ чотири збірки байок, презентація останньої «Чорно – білі таланти», відбулась у районній бібліотеці.
Крім байок Аня займається поезією, пише вірші і казки для дітей, модний на сьогодні ...

У Жванчику на кам’янеччині похований польський поет та революціонер Раймунд Корсак

Кілька років тому, працюючи над доволі рідкісним атласом Подільської губернії, виданим 1820 р. у Вільно, звернув увагу на один із додатків.

Кілька років тому, працюючи над доволі рідкісним атласом Подільської губернії, виданим 1820 р. у Вільно, звернув увагу на один із додатків. Це був виконаний в стилі графіки малюнок досить ошатної каплички чи склепу з чотирма колонами доричного ордеру і досить нерозбірливим написом на фронтоні. І ось через деякий час, проглядаючи в одному польському виданні статтю про Жванчик (Ушицького повіту), натрапив на інформацію про каплицю. Прочитане одразу викликало в уяві малюнок у згаданому атласі. Озброївшись сучасною технікою, вдалось, врешті-решт, розібрати напис на капличному фронтоні. Цей напис і опис каплиці повністю збігалися з малюнком у вільненському атласі.
Виявилося, що у Жванчику знайшов свій вічний спокій один із небагатьох польських поетів-гумористів кінця XVIII – початку XIX століть, перекладач і політичний ...

Свобода і спокій поета

« Попереднє 1 з 2 Наступне »

До всякої живності тяжіє поетова душа.

Через три роки після отримання Шевченківської премії, відомий подільський поет Павло Гірник, нарешті, здійснив свою давню мрію – оселився в селі і начхав на умовності

Гніздечко
«Я зараз живу, мов у раю. Тобто, так, як мені хочеться, – наче попереджаючи, з порогу, каже Павло Гірник. – Можу я на старості літ дозволити собі таку розкіш?» Уже майже рік як поет переїхав із Деражні в невелике село Садове неподалік районного центру. Тут, за його словами, він знайшов те, чого довгі роки не міг знайти в Хмельницькому – спокій. Там, на «великій землі» він весь час мусив постійно щось комусь доводити, жертвувати своїм здоров’ям заради химер, терпіти і йти на компроміси. «Тут я нікому не заважаю, і не маю когось терпіти. Люди в селі живуть громадою і ставляться один до одного тепліше. Ось, і в магазинах в борг відпускають, – каже Павло Миколайович, зриваючи кришку з свіжої пляшки горілки. – Де в місті таке видано?»
Навіть за сільськими мірками, найвідоміший на Хмельниччині ...

Банкет мови. 10 років у згаслій уяві…

« Попереднє 1 з 2 Наступне »

4 лютого минуло десять років з дня передчасної смерті відомого подільського поета Івана Іова

Довідка: народився 2 жовтня 1948 року у селі Камянка Апостолівського району на Дніпропетровщині. Закінчив філологічний факультет Кам'янець-Подільського педінституту. Викладав українську мову та літературу в школі, працював у редакціях газет Івано-Франківська, Хмельниччини та Київщини. Вірші почав писати у шостому класі. Автор поетичних збірок «Стяг золотої гілки», «Світло родинної хати», «Книга перша», «Рукопис», «Чернетка», «Періодична система слів», «Каліграфія», «Великдень долі», «Невибране», «Словопис». Посмертні збірки: «Мене вам дав Господь», «Віск іксів», «Вічністю живемо», «Любіть мене врожаєм і землею». Член Спілки журналістів та член Спілки письменників України.
Помер 4 лютого 2001 року.

«Унікальний, талановитий, неповторний»… ...

“Я, потяг і вагон”

Так сталося, що збірка вийшла вже після смерті поета.

Вийшла в світ збірка поезій відомого журналіста Миколи Заріцького

“Людина живе стільки, скільки живе про неї пам’ять. Ми знали Миколу Заріцького як людину життєрадісну, світлу, готову у будь-який момент допомогти ближньому”, – такими словами розпочала вечір презентації збірки ініціатор та координатор видання, редактор нетішинської газети “Пост громадського контролю” Руслана Чернюк.
Миколи Заріцького немає серед нас вже більше року. Його вірші ніде до цього не друкувалися, адже писав поет для душі. Проте знав напевне, що вони побачать світ, але не за його життя. Поезія Миколи Матвійовича сповнена болю, який він виливав на папері, й ніколи не ділився ним з оточуючими.
“Людина з великої літери”, – так сказав про нього нетішинський журналіст та поет, редактор газети “Перспектива” Віктор Гусаров. Саме він і запропонував назву збірки та був одним з ...