Що слід знати про правове регулювання спадщини?

 Іноді проблеми, які виникають з відносин спадкування, є досить складними. Звичайно, не завжди це пов’ язано з правовим регулюванням, проте незнання основних норм, що регулюють відносини спадкування, може бути причиною додаткових турбот.
Тому слід акцентувати увагу читачів на таких основних моментах:
Які є види спадкування?
Спадкування буває двох видів: за заповітом та за законом.
Що таке заповіт і які вимоги до його оформлення?
Будь-яка особа, що є дієздатною, має право розпорядитися своїм майном у разі смерті, тобто скласти заповіт. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Він має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа з якихось причин (хвороба, фізичні вади) не може особисто підписати заповіт, він підписується за її дорученням у її присутності іншою особою. Заповіт має бути посвідчений.
Хто має право посвідчити заповіт?
Як правило, заповіти посвідчуються нотаріусами.
Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, то заповіт посвідчується уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Також Цивільний кодекс у статті 1252 визначає особливості посвідчення заповітів для осіб, які перебувають в особливих життєвих обставинах. Для прикладу:
заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів;
заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна;
заповіт особи, яка утримується в установі виконання покарань, може бути посвідчений начальником такої установи.

Як відбувається спадкування за законом?
Якщо особа не склала заповіт, або якщо заповіт було визнано у судовому порядку недійсним, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування отримують спадкоємці за законом в порядку черговості.
Черговість спадкування визначена Цивільним кодексом і нараховує 5 черг спадкоємців:
Перша черга: діти, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Друга черга: рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Третя черга: рідні дядько та тітка спадкодавця.

Четверта черга: особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

П'ята черга: інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно та утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.
Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Коли відкривається спадщина?
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Що таке місце відкриття спадщини?
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна — місцезнаходження основної частини рухомого майна (частина перша та друга ст. 1221 ЦК). За місцем відкриття спадщини подається заява нотаріусу про прийняття спадщини.
Якими документами підтверджується місце відкриття спадщини?
Підпунктом 1.13 пункту 1 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі – Порядок), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, визначено, що місце відкриття спадщини підтверджується: довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.
Чи обов’язково подавати заяву про прийняття спадщини?
Згідно зі статтею 1269 Цивільного кодексу, спадкоємці, які бажають прийняти спадщину, але постійно не проживали зі спадкодавцем, повинні подати нотаріусу письмову заяву про прийняття спадщини. Така заява подається особисто. Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника, а заяву про прийняття спадщини від імені малолітньої, недієздатної особи подають її батьки (усиновлювачі), опікун.
Ті ж спадкоємці, що проживали разом зі спадкодавцем на момент його смерті, а також малолітні, неповнолітні та обмежено дієздатні спадкоємці (незалежно від місця їх проживання) заяву про прийняття спадщини можуть не подавати. Згідно із статтею 1268 Цивільного кодексу, вони вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо протягом 6 місяців не подали заяву про відмову від нього. Але в такому разі їм необхідно подати нотаріусу докази того, що вони постійно проживали разом зі спадкодавцем.
Спадкоємці за законом також повинні пред'явити докази родинних відносин з померлим: свідоцтво органів державної реєстрації актів цивільного стану, копії актових записів, записи в паспортах або копії рішень судів про встановлення факту родинних відносин. Крім цього, факт родинних відносин може бути підтверджений письмовою згодою всіх інших спадкоємців.
Який строк подачі заяви про прийняття спадщини?
Загальний строк для прийняття спадщини дорівнює шести місяцям і починає вираховуватися з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця або з дня, з якого він був оголошений померлим. Строк для прийняття спадщини не може бути призупинений або перерваний.
Якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (ч. 1 ст. 1272 Цивільного кодексу України).
Винятком з цього положення закону є спадкоємці, які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а також спадкоємці, які є малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами або особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Неля ПРОДАН, начальник Головного управління
юстиції у Хмельницькій області.