«Хочу з Вами посестритися…»

Яких тільки грошей немає в світі! Та навряд чи до збірок колекціонерів потраплять оці купюри, які продукують у Хмельницькій гуманітарно-пе

Цю банкноту я бережу на згадку про знайомство з гарною людиною. Потратити її не можу, бо насправді вона й не є справжніми грішми. Але тим часом вартує значно більше за навіть найдорожчу валюту. Називається «декан». Вона і формою, і змістом нагадує справжню банківську купюру, має власний стиль. Один декан – із зображенням справжнього декана, Інни Ящук. Молода, усміхнена жінка – керівник більш ніж тисячного колективу студентів та викладачів. Я з нетерпінням чекаю першого квітня. Бо вже запрошена в гості до Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії, на день факультету, який готує вчителів початкових класів. Саме його очолює пані Інна. Цього дня у закладі «ходитимуть» такі «банкноти». У душі живе справжня інтрига: а що ж усе-таки можна придбати, за що розплатитися отакими деканами?! Про це мені не сказали, мовляв: сама побачиш.
Зате я знаю про інше. Цього дня тут можна буде знайти собі сестру чи брата.
Інна Ящук розповідає, що вона сама має вже добру сотню братів та сестер. Хоч сучасні студенти – люди не зашорені, та навряд, чи в інших закладах запросто заходять вони в кабінет до декана чи ректора і кажуть: «Хочу з Вами посестритися (побрататися)!» Таке поріднення, між іншим, не дає жодного шансу для фамільярності чи отримання оцінок «за гарні очі». У ньому закладена людська щирість і вдячність. Інні Михайлівні доводилося не раз мчати до лікарні, рятувати своїх студенток, шукати донорів для них при складних операціях, декому при пологах. Вона піднімала на ноги багатьох, бо ж на кону життя її студентки, її дитини. Ось такі, порятовані, потім і приходять «посестритися». І не тільки Інна Ящук, а й кожен із викладачів з року в рік розширює список своєї факультетської родини. І викладачі, й студенти постійно віднаходять тих, кому потрібна їхня допомога. Працюють у недільній школі, відвідують «Родинний дім», де збираються молоді люди з фізичними вадами, дуже енергійні, талановиті. Своїми руками вони творять справжні дива. Але ось додому добратися кожному треба допомогти…
Знаю, що декого з викладачів цього факультету студенти називають своїм ангелом-охоронцем. Ну що, заінтригувала й вас?!