ye-logo.v1.2
«Єдині новини» на Хмельниччині та Україні. Для цього натисніть на трансляції хмельницьких і всеукраїнських телеканалів, або слухате радіо khm-radio.ye.ua чи radio.ye.ua
"Єдині новини" на Українському радіо

Добрі вчинки: як жителі Хмельниччини роблять великі справи

Суспільство 2445
Добро може зробити кожен
Добро може зробити кожен. Фото: ілюстративне з архіву

Приклади історій людей, які не були байдужими.

Вони рятують тварин, допомагають нужденним, відроджують села, організовують волонтерські рухи, щоб зберегти пам’ятки, і навіть у найгірші хвилини життя дарують шанс на життя іншим. Насправді, для добрих вчинків не потрібні великі гроші, для них потрібне велике серце і небайдужість. Таких прикладів є безліч і деякими з них ми поділимося з вами.

Сайт «Є» підготував добірку матеріалів про справи мешканців нашої області, гідні захвату та наслідування. Ці матеріали публікувалися протягом минулого року, а сьогодні ми їх згадаємо.

Коли більшість їх не помічає, є ті, хто з нужденними не лише ділиться їжею, але й знаходить їм прихисток і допомагає з роботою. Фото: з архіву

Щотижня в четвер в парку Франка у Хмельницькому збирається незвична «тусовка». У куточку в віддаленій частині парку ближче до 15-ої години скупчуються люди. Контингент дуже різношерстний – згорблені бабусі з затертими пакетами в руках, охайні жінки, неголені чоловіки у рваних кросівках і навпаки – скромно і пристойно вбрані дідусі. Усі в очікувані одного: скоро тут видаватимуть теплу їжу.

Переважно людей з вулиці не помічають, або ж навіть зневажають. Однак є організації, які їм допомагають. Ліжко-місце, гарячий обід, теплий одяг, огляд лікаря й навіть послуги перукаря можуть отримати хмельницькі безпритульні у міському центрі соціальної підтримки та адаптації. Цей притулок комунальний, але крім нього в Хмельницькому є ще кілька громадських і благодійних організацій, які займаються підтримкою нужденних. Хто ті люди, які допомагають іншими, і для чого вони це роблять - у матеріалі сайту «Є».

Історії цих ведмедів могли б так і не мати хепіенду, але, на щастя, сталося інакше - їх врятували. Фото: зі сторінки парку хижаків «Арден»

Брудних, голодних та хворих, ведмедів з неволі забирають в жалюгідному стані. На комусь заробляли, показуючи в клітці поблизу дорожніх генделиків, когось тримали заради народження ведмежат та їх продажу, когось запроторили в клітку після закінчення циркової кар’єри…

За щасливим збігом обставин нині ці ведмеді живуть у реабілітаційному центрі «Парк хижаків Арден», що неподалік Сатанова. І мають 32 гектари заповідного лісу для того, щоб знову відчути себе дикими тваринами. Створений реабілітаційний центр для хижих тварин на території Національного природного парку «Подільські Товтри» більше року тому. Парк хижаків не схожий на будь-який інший в Україні. Чому - читайте у нашому матеріалі.

У Зоряному запрошують жити до себе багатодітних, щоб підняти село. Фото: з архіву

Нині села, де живуть по кілька людей, на Хмельниччині не рідкість. Є й такі, де, принаймні офіційно, не зареєстровано жодного мешканця. Утім, є села, мешканці яких намагаються врятувати їх від перспективи стати одним з тих, які чекає сумна доля «постаріти» та зустрічати випадкових мандрівників порожніми вікнами закинутих будинків і вулицями, порослими споришем. Бо знають: село живе допоки на його вулицях лунає дитячий сміх.

Відродити село та наповнити його щебетом дитячих голосів взялися у селі Зоряне, що на Віньковеччині. Про нього не скажеш, що вимирає: ні, нині тут проживає близько пів тисячі мешканців, з них пів сотні - діти. Село газифіковане, має водогін, інтернет, за кілька кілометрів у Говорові – аграрний ліцей, є автобусне сполучення з райцентром та обласним центром – двічі на день… 

Саме в учителів навесні з’явилася ідея – кликати до села жити багатодітні родини. А чому б і ні, якщо є в селі добротні будинки, які стоять порожні, та ще й городу поруч декількадесят сотих? Ціна будинку – і тисячу, і дві тисячі доларів, але можна домовитися взяти й на виплату.

Розкішний палац в Маліївцях міг опинитися під загрозою руйнації. Фото: з архіву

Справа порятунку палацово-паркового комплексу в Маліївцях на Дунаєвеччині неймовірним чином об’єднала у спільній меті активістів і волонтерів, краєзнавців, архітекторів і реставраторів, колишніх працівників санаторію, діячів сфери культури, туризму, представників влади, політиків різних партій, бізнесменів і представників місцевої влади.

Зведений у XVIII столітті, комплекс в Маліїівцях є пам’яткою національного значення. Переживши епоху розквіту за часів власників Орловських, він не лише дивом уникнув руйнувань, а й добру сотню років жив щебетом дітей як санаторій. Однак після закриття санаторію розкішний палац опинився під загрозою руйнації, проте цьому не дали статися небайдужі.

Коли минулої зими будівля палацу опинилася в небезпеці, аби врятувати систему опалення Анастасія Донець, яка стала ініціаторкою створення музею в палаці, разом з працівниками закладу оголосили День порятунку палацу. На заклик відгукнулися чимало волонтерів, які приїхали до Маліївців розчищати від повалених дерев та чагарників старовинний парк, а відтак заготовляти дрова для опалювання будівлі… Далі була друга, третя акції, наступні… Волонтерити до Маліївців з’їжджалися з усієї України.

Ці толоки привернули увагу громадськості, знайшли підтримку місцевої влади. Наприкінці вересня палацово-парковому комплексу надали офіційний статус обласного історико-культурного музею. Свої перші відкриття тут вже зробили реставратори. Роботи ще багато, але палац врятували і він житиме далі завдяки небайдужим.

Володимир Кузьмінський разом з однодумцями створюють громадську організацію, яка буде займатися збереженням пам’ятки в Удріївцях. Фото: з архіву

На прикладі порятунку палацу в Маліївцях небайдужі рятують також старовинний маєток в Удріївцях на Дунаєвеччині. Мріють, що колись вілла стане справжнім культурним і туристичним осередком.

Садиба в Удріївцях побудована в 19-му столітті й схожа на маленьку фортецю. Її праве крило прикрашають дві псевдоготичні вежі, а навколо старовинний англійський парк з двома озерами. Раніше у панському маєтку була сільська школа. Однак після того, як школу закрили, вже понад десятиліття садиба пустує. За цей час мародери витягли з приміщення все можливе й нині після пожежі будинок перебуває в аварійному стані. В одній з веж завалився дах і частина будівлі залишилася без перекриття.

За збереження історичної пам’ятки минулого року взялися активісти. Залучившись підтримкою волонтерського руху громадської організації «Маліївецька спадщина», наприкінці весни небайдужі влаштували толоку на території садиби. Тоді приїхали на прибирання люди з Кам’янця-Подільського, Хмельницького та прийшли жителі села. В останній місяць літа команда волонтерів знову повернулася в Удріївці розчищати територію. Щоб зупинити хоча б частково псування маєтку, нещодавно волонтери затулили плівкою вікна вілли і двох споруд поруч, закрили дірку в даху однієї з веж, аби всередину не потрапляла волога. Паралельно шукають варіанти, яким чином дати нове життя історичній будівлі.

Посмертно мешканець області став донором для трьох людей Фото: з фейсбука Олександра Підмурняка

Наприкінці минулого року в Хмельницькій обласній лікарні здійснили першу операцію з трансплантації: 29-річному пацієнту пересадили печінку. Через спадкову хворобу в чоловіка виник цироз печінки. Єдиний вихід врятувати його життя - пересадка органу. Операція була необхідна хворому ще пів року тому, але зробити дороговартісну трансплантацію за кордоном в родини не було можливості. Шанс на життя йому подарували незнайомі люди.

Донором печінки став пацієнт, який помер в Хмельницькому внаслідок інсульту. Згоду на вилучення органів дала його родина. Їх складне, але вкрай важливе рішення, дало можливість врятувати не одне, а одразу три життя. Крім печінки, яку пересадили мешканцеві Хмельниччини, одну нирку донора віддали до Львова для трансплантації 17-річній дівчині. Ще одну пересадили пацієнту в Києві.

Поки Софія щодня змагається з хворобою, її батьки разом з волонтерами продовжують збирати гроші на лікування. Фото: з фейсбука

Насправді добрий вчинок може зробити кожен, або ж стати частиною великої справи й навіть допомогти врятувати чиєсь життя. Вже кілька місяців за життя своєї доньки бореться сім’я Ковалів з Хмельницького. У дворічної Софії діагностували рідкісне генетичне захворювання – спінальну м’язову атрофію, ліки від якої найдорожчі у світі. Ця хвороба позбавляє здатності рухатися, потім ковтати й, зрештою, дихати. Повністю зупинити недугу може одна ін’єкція, яка «відремонтує» зламаний ген, але коштує вона 63 мільйони гривень.

Часу в Софії обмаль, тож гроші на лікування дитині збирають «усім світом». Долучаються до збору грошей й небайдужі хмельничани. Волонтери разом з рідними дівчинки організовують в місті благодійні концерти, влаштовують благодійні ярмарки та фестивалі. Якось для порятунку Софійки влаштували марафон добра - благодійник пообіцяв надіслати мільйон гривень на рахунок родини, якщо вони зможуть протягом доби назбирати понад мільйон гривень пожертв. Люди надсилали так активно гроші, що за добу перерахували дитині більше двох мільйонів гривень. Ще один мільйон додав благодійник. Загалом нині вдалося зібрати майже 15 мільйонів гривень. Цього мало, але з допомогою небайдужих, сім’я зможе наблизитися до заповітної мети.
 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення

Робота для вас

  Так  Ні, дякую