Як росія порушує конвенцію про закони та звичаї війни

Конвенція про закони та звичаї сухопутної війни є одним з документів, прийнятих на мирних конференціях у Гаазі в 1899 та 1907 роках. Вона є чинною для рф та України.

У Конвенції сказано, що воююча сторона, яка порушує ці норми є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

У ній зазначено, що воюючі сторони не користуються необмеженим правом у виборі засобів завдання шкоди супротивнику.

Удар по Краматорську

Фото з телеграм - каналу Павла Кириленка , голови Донецької ОВА (t.me/pavlokyrylenko_donoda)

Внаслідок ракетного удару росіян по залізничному вокзалу в Краматорську Донецькій області у п'ятницю, 8 квітня, загинули понад пів сотні людей, у тому числі й діти. Поранення отримали понад сотня мирних жителів.

Тим часом, у Конвенції сказано, що забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди. Командир атакуючих військ, перед тим як розпочати бомбардування, за винятком випадків штурму, повинен зробити все від нього залежне, щоб попередити відповідні органи влади.

Тому для виправдання цих ударів, як ми вже писали, російською пропагандою були застосовані фейки. Перший про те що російські війська нібито вдарили по скупченню представників ЗСУ та другий, у якому "РИА Новости" звинуватили в ударі українських військових.

Пологовий будинок Маріуполя

Після обстрілу пологового будинку в Маріуполі. Фото Євген Малолєтка, AP

У ході боїв за Маріуполь 9 березня 2022 року внаслідок обстрілу російських військ постраждала міська лікарня №3. Інцидент отримав розголос, як жорстокий обстріл пологового будинку в Маріуполі. В результаті загинуло чотири особи (у тому числі вагітна жінка) і щонайменше 17 людей отримали поранення.

Конвенція наказує, що при осадах і бомбардуваннях мають бути вжиті всі необхідні заходи для того, щоб уберегти, наскільки це можливо, будівлі, призначені для цілей релігії, мистецтва, науки чи благодійності, історичні пам'ятки, госпіталі та місця, де зібрані хворі та поранені, за умови, що вони не використовуйся в цей час для військових цілей
Зверніть увагу на формулювання «за умови, що вони не використовуйся у цей час для військових цілей».

Саме з метою уникнення відповідальності, постійний представник рф при ООН Василь Небензя та міністр іноземних справ рф Сергій Лавров, не заперечуючи факт обстрілу лікарні зі сторони російських військ, заявили, що приміщення лікарні служило опорним пунктом для українського батальйону «Азов» і що медперсонал та породіллі з пологового відділення були евакуйовані.

Драматичний театр Маріуполя

Російські окупанти 16 березня здійснили прицільне авіабомбардування будівлі драматичного театру у Маріуполі. У будівлі від знищення армією росіян ховалося понад тисячу осіб.

Наслідки російського авіаудару Драматичного театру в Маріуполі. Фото Павла Кириленка, Донецька ОДА

У тексті Конвенції є формулювання, щодо обов'язків тих, хто перебуває під облогою, належить для позначення наявності таких будівель або місць відмітними та видимими знаками, які повідомляються супротивнику заздалегідь.

Слова «ДЕТИ» були написані російською мовою біля Маріупольського драматичного театру перед бомбардуванням його російськими військами. Фото: Супутниковій знімок Драматичного театру перед бомбардуванням, наданий компанією Maxar Technologies Inc.

Російські льотчики не могли не помітити написів, які видно навіть із космосу. Але при цьому збиті льотчики стверджують, що бомблять міста лише за координатами і не знають цілей. Так, наприклад, полонений пілот російського літака Су-34 Олександр Красноярцев, якого було збито під Черніговом ще 5 березня, стверджував, що нібито не знав, що бомбить мирних українців: «Коли приходять координати мети, ну щоб ви розуміли, в якій ситуації ми опиняємося, на цих картах ми ставимо крапки по координатах та прораховуємо маршрут. Часу подивитися… там інтернет не ловив, і це взагалі заборонено».

Бучанська трагедія

Жертви російської окупації у Бучі. Фото AFP

Бучанська різанина, геноцид у Бучі – це синоніми того, що сталося у невеликому передмісті Києва у березні цього року, коли понад чотириста мирних мешканців загинули від рук збройних сил росіян. Масові вбивства супроводжувалися викраденнями, тортурами, зґвалтуваннями, зокрема дітей, і мародерством.

Російська влада заперечує будь-які злочини та звинувачує українців в організації постановочних фото та відео.

«За час знаходження даного населеного пункту під контролем російських озброєних сил жоден місцевий житель не постраждав від будь-яких насильницьких дій», - заявили у міністерстві оборони рф. Вони стверджують, що свідчення злочинів з'явилися лише на 4-й день, «коли до міста прибули співробітники СБУ».

Журналісти газети The New York Times опублікували супутникові знімки міста, зроблені компанією Maxar Technologies, датовані серединою березня. Вони доводять, що мирних жителів Бучі було вбито, коли місто ще було окуповане російськими військами.

Порівняння розташування тіл жертв трагедії із супутниковими знімками компанії Maxar, зробленими під час окупації Бучі російськими військами.

Українська влада звернулася до Міжнародного кримінального суду з проханням розслідувати те, що сталося у місті.

Примусова мобілізація

В ОРДЛО і раніше проводилася мобілізація , але після 24 лютого вона стала ще масовішою та лютішою. Полонені, захоплені українськими військами повідомляють, що їх «призвали» прямо з вулиці. Хтось вийшов у магазин, хтось йшов до родичів. Вік примусової мобілізації підняли з 55 до 65 років, забирають на війну студентів. Останнім часом, як повідомляє Головне управління розвідки України, забирають навіть тих, кого мобілізувати не повинні. Співробітників «стратегічно-важливих підприємств» та інвалідів.

Так документи осіб, які насправді не підлягають призову, були знайдені серед паперів знищеного підрозділу так званої «армії ДНР». Зокрема, Олександра Савенка, інваліда дитинства, який не підлягав військовому призову. Або Андрія Івакіна, співробітника шахти «Комсомолець Донбасу» із довідкою про те, що він працює на «стратегічно важливому підприємстві».

Нікому з них не допомогли отримані документи, і всі назавжди залишилися в українській землі.

Фото ГУР (https://www.facebook.com/DefenceIntelligenceofUkraine/posts/288916973419730)

Наразі заходи з примусового призову посилюються.

На Алчевський металургійний комбінат (АМК) прийшла нова рознарядка на 1700 осіб. Це четверта та найбільша хвиля мобілізації на комбінаті. Раніше приходили рознарядки на 1000, 500, 400 осіб.

Також знято «броню» зі співробітників, які обслуговують районні електричні мережі.

Щоб підвищити «ефективність» мобілізаційних заходів, працівникам автоінспекції «ЛНР» надали право видавати повістки на стаціонарних постах ДАІ. На трасі Алчевськ-Біле працює кілька мобільних бригад, які зупиняють транспорт на дорозі та виписують повістки чоловікам, які перебувають в автомобілях.

Співробітники райвійськкоматів так званої «ЛНР» та військова поліція рф проводять поквартирні обходи у пошуках чоловіків призивного віку (18-65).

Тим часом Конвенція прямо забороняє примусовий призов:

Воюючій стороні забороняється примушувати громадян супротивної сторони брати участь у військових діях, спрямованих проти їхньої власної держави, навіть у разі, якщо вони перебували на службі такої воюючої сторони до початку війни.

Відповідальність

Зрозуміло, що емоції б'ють через край, але чому ж офіційні особи такі стримані у своїх коментарях? Відповідь міститься в самій Конвенції, вона особливо забороняє оголошувати, що «жодної пощади не буде».

А що ж за відповідальність є з юридичного боку?

Відповідно до Конвенції, воююча сторона, яка порушує норми, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, що входять до складу її збройних сил.

Та відповідальність наступає не тільки за порушення цієї Конвенції, є ще відповідальність за вчинення воєнних злочинів.

У сучасному міжнародному праві кримінальна відповідальність за воєнні злочини ґрунтується не лише на положеннях міжнародних договорів, але має статус звичаєвої норми. Фото: ДСНС

Найширший перелік воєнних злочинів наведено у Статуті Міжнародного кримінального суду. Туди ж входять всі перелічені вище злочини. 120 держав підписали Римський статут, яким передбачалося створення такого органу, за яким і було в 2002 році створено міжнародний суд. Місцем його розташування стала Гаага, Нідерланди. Росія не ратифікувала Римський статут, але це їй не допоможе.

У сучасному міжнародному праві кримінальна відповідальність за воєнні злочини ґрунтується не лише на положеннях міжнародних договорів, але має статус звичаєвої норми. Стаття 27 статуту Міжнародного кримінального суду передбачає, що він має юрисдикцію щодо будь-якої особи, незалежно від посади, яку вона займає. Глави держав та уряду, члени уряду або депутати парламенту, обрані представники чи чиновники в жодному разі не зможуть використати свою посаду або свій статус як аргумент, що дозволяє уникнути кримінальної відповідальності.

Євген ПЕРЕЦЬ