Які вулиці у мікрорайонах Ружична і Лезневе змінили назви: історія перейменування хмельницьких топонімів

Сайт «Є» публікує завершальну частину серії матеріалів про нещодавно перейменовані вулиці та провулки Хмельницького. Цього разу розглянемо топоніми, розташовані у мікрорайонах Ружична та Лезневе.

Однак спершу нагадаємо, що ви можете прочитати про зміну назв вулиць і провулків:

• у Центральному та Південно-Західному мікрорайонах;
• у мікрорайоні Дубове;
• у мікрорайонах Ракове, Книжківці, Гречани та Заріччя.

Щодо Ружичної та Лезневе, 28 квітня депутати Хмельницької міськради загалом перейменували там сім вулиць і два провулки. З їх назв прибрали згадки про радянських і російських діячів, митців і науковців, замінивши українськими. Таким чином дерусифікували ці топоніми. Екскурс у їхню історію традиційно зробимо за допомогою книги місцевого історика та краєзнавця Сергія Єсюніна «Вулиці Хмельницького».

З Восьмого Березня на Ольги Мак (вулиця)

Розташована в мікрорайоні Ружична, який до 1981 року був окремим селом. Ще до того її назвали на честь 8-го березня, тобто Міжнародного жіночого дня. Тепер перейменували на Ольги Мак (скорочена назва: вул. Мак).

Ольга Мак (1913-1998) — українська письменниця, яка народилася у Кам’янці-Подільському. Переважну більшість своїх творів вона писала для дітей різного віку.

З У. Громової на Бориса Антоненка-Давидовича (вулиця)

Розташована в мікрорайоні Ружична. Спершу називалася на честь одного з керівників підпільної організації «Молода гвардія» Олега Кошового. Але у 1965 році вулицю перейменували на честь Уляни Громової — учасниці цієї ж організації. Тепер її перейменували на Бориса Антоненка-Давидовича (скорочена назва: вул. Антоненка-Давидовича).

Борис Антоненко-Давидович (справжнє прізвище: Давидов, також Давидів; 1899-1984) — український письменник, перекладач, дослідник розвитку й культури української мови. Став жертвою сталінських репресій. За сфабрикованою справою спершу був засуджений до розстрілу, але зрештою цей вирок замінили на довічне ув’язнення.

З Лізи Чайкіної на Катерини Білокур (вулиця)

Розташована у мікрорайоні Ружична й до 1965 року була частиною вулиці Свердлова (нині вулиця Житецького). Опісля її назвали на честь радянської партизанки Лізи Чайкіної. Тепер її перейменували на Катерини Білокур (скорочена назва: вул. Білокур).

Катерина Білокур (1900-1961) — українська художниця жанру наївного мистецтва, майстриня народного декоративного живопису.

З О. П. Гуцалюка на Юрія Клена (вулиця)

Розташована в мікрорайоні Ружична. У 1981 році її перейменували з Чапаєва (більшовицький військовий) на честь голови Ружичанського колгоспу «Комунар» Олексія Гуцалюка. Тепер її перейменували на Юрія Клена (скорочена назва: вул. Клена).

Юрій Клен (Освальд-Еккард Бурґгардт; 1891-1947) — український поет, перекладач і літературний критик. Народився у селі Сербинівка нинішнього Хмельницького району.

Зі Шостаковича на вулицю Сергія Параджанова (вулиця та провулок)

Розташовані у мікрорайоні Лезневе, який до 1963 року був окремим селом. Спершу називалися на честь російського композитора Петра Чайковського. Одна з 1976-го отримали ім’я іншого російського композитора Дмитра Шостаковича. Тепер їх перейменували на Сергія Параджанова (скорочені назви: вул. і пров. Параджанова).

Сергій Параджанов (1924-1990) — український і вірменський кінорежисер. Належав до представників хвилі «українського поетичного кіно», а також започаткував в українському образотворчому мистецтві жанр колажу. Зокрема, до його творчої спадщини входять кінострічки «Тіні забутих предків», «Колір граната», «Українська рапсодія», «Київські фрески»...

З Валі Котика на Дмитра Гуні (вулиця та провулок)

Розташовані у мікрорайоні Лезневе й виникли ще у часи існування села. Перша їх назва — Матросова. Однак у 1976 році отримали ім’я юного радянського партизана-розвідника Валентина Котика. Тепер їх перейменували на Дмитра Гуні (скорочені назви: вул. і пров. Гуні).

Дмитро Гуня (роки життя — невідомі) — один з керівників козацьких повстань в Україні 1630-х років, козацький гетьман (1637-1638), кошовий отаман (1640).

Зі Святослава Федорова на Євгена Плужника (вулиця)

Ця вулиця розташована у масиві індивідуальної забудови «Сонячний», за автовокзалом №1. У 2001 році її назвали на честь радянського й російського хірурга-офтальмолога Святослава Федорова, який народився у Проскурові. Тепер її перейменували на Євгена Плужника (скорочена назва: вул. Плужника).

Євген Плужник (1898-1936) — український поет, драматург і перекладач. Став жертвою сталінських репресій.

Нагадаємо, міський голова Олександр Симчишин пояснював, що війна з російськими загарбниками є світоглядною. А топоніми — це не питання історії, а світогляду. Наприклад, ми в історії надалі вивчатимемо Сталіна, Гітлера, Леніна, бо це наші вороги. Однак на їхню честь не мають бути названі наші вулиці. Вони мають бути вшановані іменами Українських Героїв. Топоніми — це маркери нації, яка тут проживає.

Також він раніше розповідав сайту «Є», що насправді перейменування вулиць не вимагає значних витрат з місцевої скарбниці. Потрібно лише замінити таблички. Крім того, після перейменування хмельничани не зобов’язані негайно йти в ЦНАП і вносити зміни у документи. Це необхідно зробити лише у деяких випадках. Наприклад, під час оформлення спадку або продажу нерухомості.

Читайте також: На Хмельниччину евакуйовують університет з Херсона