Так само "тьма" - означення не лише числове, але й духовне, тобто "пітьма".
Народ, який влада ототожнює з пітьмою, далі зватиметься по-іншому -"електорат", "маса", "прошарок інтелігенції", "пролетаріат",- як завгодно, але щоби була більшість, яка буде керувати і тим самим, що один, як палець, як вовк чи як схимник, отими двома, що побратими, отими трьома, в яких церква.
Я не претендую на якусь істину; я був і сам, і вдвох, і трійкома. У "тьмі" не був і не хочу. Хай вони сподіваються й надалі, що ворожа стріла вцілить у груди не його, а ближнього. Чим збільшить смерть поплічника загальний розподіл частки здобичі на тих, хто вижив. Це не моє.
І це не вовчі закони. Не ображайте вовків.
І я собі думаю вголос не до річниць, не за статки чи маєтки, не за лакомство нещасне,- думаю, бо мислю і маю сумнів, а не слухаюся і корюся. Хтось, може, і озоветься на поклик не до повстання, і не до покори; просто той,
хто почує, хай знає, що він не сам. А якщо й сам, то має вибирати - воїн він чи раб, зі щитом чи на щиті, іде "на ви" чи на "ти" з сивочолими селянами і робітниками.
Може, хтось і послухає мову, яка іншомовні офшори далі таки називає своїми зонами, піонерські відпочивальники - таборами, Україну не батьківщиною, а державою.
...І знов пригадується щоденник Олександра Довженка : "Я почав молитися Богу. Я не молився йому тридцять сім років, майже не згадував його. Я його одкинув. Я сам був Бог, богочоловік. Зараз я постиг невеличку краплину своєї облуди...
Бог в людині. Він є або немає. Але повна його відсутність - се великий крок назад і вниз. В майбутньому люди прийдуть до нього. Не до попа, - не до приходу. До божественного в собі. До прекрасного. До безсмертного.
І тоді не буде гнітючої сірої нудьги, звірожорстокого, тупого і скучного, безрадісного будня". Так було написано.

Попередні записи:

За дві криниці до прірви. Частина 1

За дві криниці до прірви. Частина 2

За дві криниці до прірви. Частина 3

За дві криниці до прірви. Частина 4