Шановні дописувачі-блогери! У зв'язку з редизайном сайту, редакція закрила можливість додавати дописи у цей розділ. Однак раді вас попередити, що ми розробили новий розділ «Спецпроекти» у якому й розмістили Блоги. А також дещо змінили умови розміщення дописів у блогах.

Ті з вас, хто готує матеріали і має бажання опублікувати їх у блогах, можуть написати на електронну скриньку [email protected]. Звертаємо вашу увагу, що редакція залишає за собою право вирішувати чи публікувати ці тексти у розділі Блоги.

Прошу також зауважити, що у нас є розділ «НарКор», де усі зареєстровані читачі мають можливість публікувати свої новини чи інформацію.

Дякуємо, що залишаєтеся з нами.

puzik

БЛОГ (ДОПИСИ)

Про автора http://vk.com/valeriy_puzik

проект13 (кам.янець-п.)

учасники проекту13:

(СІМ)

1. Максим #Кривцов про себе:
"Я — Максим з Рівного. Я — Максим з Києва.
Мені 23 (був би я Скрябіним, заспівав би, що вже минула 23-а осінь). Осінь я ненавиджу. Якби міг, то хотів би застелитися наприкінці літа і воскреснути весною як каштанове листя. Чи в той час поїхати жити в Каліфорнію, хоча би безхатьком. Вірші пишу, рятуючись від нудьги, від хаосу думок. Поезія їх впорядковує. Пишу не те, що відбувається, а те, куди мене веде рима, цей сліпий Мінос.
Вірші в мене — як волосся, яке фарбуєш дуже часто і воно випадає — мої рядки так само випадають на листки. Хочу, щоб ніхто не страждав, щоб був алкоголь, а люди просто через щастя не хотіли його пити, годували тваринок і ввечері пили молоко з тістечком Карпати, передивлюючись Скінс..."

2. Поль Іщук (Кіровоград):

Поль Іщук – кращий за Верлена, кращий за Моріа, кращий за Гогена, гірший за Іщука. Народився у 1863 у Франції. Доля закинула у провінційний Кіровоград. Любить приставки, ставки, і відставки президентів. Безамбіційна подоба буття.
- Вірю в те, що в житті немає нічого серйозного, серйозно.
Вірю і переконуюсь у тому, що все, що має статися, – стається. Не залежно від тебе. Не залежно від того, що ти робиш, і чого ти не робиш. Тому і вірші стаються, бо мають.
Вірю, що все, що трапляється, – це вдача. Вірю, що життя – це біла полоса, скільки б відтінків чорного ми на ній не бачили.
«Життя – це череда вдач. Невдача – означає смерть».

3. Назва населеного пункту в якому живе Антон #Антонюк не скаже вам нічого. Тож, нехай просто "десь на Київщині". Але він називає себе білоцерківським, бо саме в Білій Церкві, 21 рік тому, він народився, ходив у школу, прикидувався студентом університету і за це отримав диплом. Ось, що він каже про себе:

"Я народився взимку. Так написано в паспорті. Хоча, навряд чи я знав, що була саме зима. Але в палатах було біло і морозно. В палатах, на відміну від зовнішнього світу, завжди зима.
Я завжди народжуюся взимку. Мабуть тому постійно ношу зиму за пазухою. І вона єдина мене гріє, бо дає рятівну прохолоду. Щось схоже на крижану горілку, яка гріє холодом.
Зима закутана в соболине хутро. Ïï обличчя з білого каменю. З-під каменю проглядаються блакитні гілочки. Вона близька до анорексії. Їй це личить. Хутро, аристократична шкіра, анорексичність прихована хутром. Циклічність. Моï стіни - це ïï лоно.
Коли прийшов час, я навчився ходити і вийшов у весну. І тоді відчув свою зимову сутність. І мені захотілося назад в ïï лоно, себто в стіни. Але запізно. Все розтануло."
А ще він не може позбутися звички говорити про себе від третьої персони. Навіть пишучи цей текст.

4.Марк #Оплачко (місто Рівне):

- Люблю слухати Morj, Марину Чайковську, Vivienne Mort, Bod hie, Freddy Marx Street, ТНМК, Сергія Бабкіна, Один в каное, My Own Private Alaska. Для тих, хто має у плей-листі ці гурти, буде легше уявити, хто я є.
У Рівному разом з друзями-однодумцями працюємо над тим, щоб розвивати літературне середовище. Для цього створена молодіжна громадська організація «Література.РВ», керівником якої я є.
Якось вже так стається, що мене більше асоціюють з «поетом», а не з «організатором». Хоча, насправді, все навпаки. Вірші для мене є можливістю вираження емоцій, що вирують за край. А організація – способом самореалізації в житті.

5. Максим #Лісовський про себе:

"Мене звуть Максим, я з Кам’янця-Подільського. Мені 19. Вірю в те, що в літератури немає статі, національності, мови, кольору шкіри і любих інших ознак. Для мене вона безлика і неупередженна. Намагаюсь обходити за’їждженні теми. Як і більшість людей, не знаю як себе описати. Ненавиджу автобіографії, ставлюсь до них кепсько і називаю "літературним ананізмом". Люблю засинати і прокидатись в холодній чорній тиші.

Секс, вбивство, гроші. І ось коли я привернув увагу давайте знайомитись. Мене звуть Максим, я з Кам’янця-Подільського. Мені 19. Вірю в те, що в літератури немає статі, національності, мови, кольору шкіри і любих інших ознак. Для мене вона безлика і неупередженна. Намагаюсь обходити за’їждженні теми. Як і більшість людей, не знаю як себе описати. Ненавиджу автобіографії, ставлюсь до них кепсько і називаю "літературним ананізмом". Люблю засинати і прокидатись в холодній чорній тиші".

6. Містер Коржик, Полтава:

Поет, музикант. Пише трохи менше двох років. Любить футуризм, сюрреалізм, постмодернізм. Серед літературних кумирів - С.Жадан, В.Маяковський, Ч.Буковскі, М.Кідрук. Прихильник панк-естетики та музики гуртів Blink 182, Sum 41, Серцевий Напад, Ляпіс Трубєцкой. Мандрівник. Глядач, відвідувач, учасник фестивалів, концертів, мистецьких вечірок, літературних перформансів, виставок. Організатор подібних дійств. Історик за освітою, географ за покликом серця. Улюблене місто - Львів. Не улюблене місто - Вавілон. Рідне місто - Лубни. Прихильник автостопів та дешевих плацкартів. Не прихильник локальних електропоїздів. Врівноважений. Іноді.

7. Катя Радіо (Черкаси): "Я - Катя Радіо, хоч до радіо маю дуже сумнівний стосунок. Хіба лишень говорю так само багато. А говорю тому, шо безнадійно і невзаємно закохана в слова. А вони, натомість, часто користуються цим: проростають у мене в голові й випадають потім через пальці. "Пальці", до речі, - моє улюблене слово. Є в ньому шось по-дивацькому аристократично вишукане. Саме такою я пробую зробити і свою писанину"