«Цінуй людину не за чинами, а лише за порядністю»

« Попереднє 1 з 2 Наступне »

Директор Хмельницької філії «Брокбізнесбанку», депутат обласної ради Василь Ваків – з тих чоловіків, котрих спокійно можна назвати «сіллю землі».

Прекрасний сім"янин, знаний професіонал, людина усталених життєвих принципів, котра не зраджує своїм переконанням і дуже любить свою малу батьківщину – село на Франківщині.
Коли «Проскурівський телеграф» нарешті дістався до нього, як до перспективного героя своїх сторінок, виявилося, що Василю Васильовичу щойно виповнилося 50. І тому опускатися до банального, звичного інтерв"ю в його випадку хотілося менш за все. Відтак з його розповідей про власне життя (інколи навіть фатум), та світлин, які його ілюструють краще за всі слова, ми і склали своєрідний ювілейний фоторепортаж.

«Художника з мене не вийшло»

«В дитинстві я читав книжки запоєм. Вчився, як несамовитий. Батько спати лягає пізно – він працював шофером – я ще вчуся, та ще й прошу його, щоб о ...

Дві доленосних події видатної художниці

Зустріч Тетяни Яблонської (друга ліворуч) з героями своєї картини у Летаві, 1973 рік

Виповнюється 95 років від дня народження визнаного класика українського живопису ХХ ст. Тетяни Яблонської (1917-2005) – народного художника СРСР та України, дійсного члена Академії мистецтв СРСР та України, Героя України. Цікаво, що саме на Поділлі сталися дві доленосні події в житті відомої художни

Подія перша: невдала еміграція
Тетяна народилась 11 (24) лютого 1917 року в російському Смоленську в родині гімназійних вчителів Ніла Яблонського та Віри Варгасової. Батько, який ще у 1905 році разом з передовою молоддю виступав проти царизму й за участь у студентських заворушеннях був виключений з Петербурзької духовної академії, спочатку з піднесенням зустрів встановлення радянської влади. У 1918 році як живописець-аматор виступив одним із організаторів смоленського товариства художників, у 1921 закінчив курси при Вищих художньо-технічних майстернях у Москві, з 1922 став головним зберігачем картинної галереї Смоленського музею та викладачем живопису в студії "Пролеткульта". Але ейфорія від зміни влади швидко минула. Ніл Яблонський не побачив того світлого майбутнього, яке обіцяли більшовики, відчув на собі ...

«Живу за двох», -

Голова Хмельницької міської організації ради ветеранів України Гаптульмунір Садиков

стверджує голова Хмельницької міської організації ради ветеранів України Гаптульмунір Садиков

15 лютого ми відзначили 23 річницю виведення військ з Афганістану. Військові, які в радянські часи служили в африканських країнах, приїжджали з грошима, купували дачі, машини. «Афганці» ж поверталися додому з порожніми руками. Тому що все, що привезли, йшло на лікування. І навіть якщо комусь і пощастило, і його жодного разу не було поранено, афганський синдром забезпечений кожному - на все життя. І хоча сам Мунір Мухамедович ночами вже не кричить, але дружина каже, що під ліжком він все ще шукає автомат...

Родом він з Новосибірська, з багатодітної родини, в якій зростало дванадцятеро дітей. Своє дивне ім’я - Гаптульмунір - хлопець отримав у три роки після смерті брата, який у 17 років загинув на війні. В пам'ять про загиблого сина батько до імені Мунір добавив його ім’я - Гаптуль. «Так що я живу за двох»...

Легенда української еміграції міжвоєнного часу

Саме так кажуть про видатного українського публіциста, бібліографа та громадського діяча, нашого земляка Петра Зленка

Він, перебуваючи в еміграції, видав цілу низку книгознавчих і бібліографічних праць з українознавства, котрі донині користуються популярністю серед науковців. Це, зокрема, матеріали для бібліографічних покажчиків про Симона Петлюру, визвольну боротьбу українських Січових стрільців, українську пластову літературу, історичний нарис про приватні бібліотеки в Україні. Заслуговують на увагу «Педагогічні видання Наддніпрянщини», «Зимовий похід: бібліографія», «Українське бібліотечне шкільництво», «Книга в українській народній словесності» та багато інших. Особливо цінним для істориків є бібліографічний покажчик наукових праць української еміграції, в тому числі з історії, за 1920-1931 роки перевиданий у 1990 році Канадським інститутом українських студій Альбертського університету.
Народився ...

Василь Шуляк: «За життя нікого задарма не образив і не принизив»

« Попереднє 1 з 2 Наступне »

Хоча Василь Корнійович називає себе простим українцем, насправді, він не такий простий, як каже.

Ця особливість полягає не тільки у званні заслуженого працівника сільського господарства, академіка Української технологічної академії та інших почесних титулів, багатьох державних і церковних нагород. Характерною його рисою завжди було і залишається масштабне державне мислення, яке притаманне далеко не кожному посадовцю навіть столичного рівня. Про це яскраво свідчить життєвий і трудовий шлях ювіляра.
«У двадцять два став головою колгоспу»
– Василю Корнійовичу, іноді кажуть, що у шістдесят життя тільки починається.
– Я так не думаю. Це вік, коли можна уже підбити певні підсумки пройденого шляху, проаналізувати, що зроблено, чого ще не встиг. Хоча, відверто кажучи, планів у мене зараз набагато більше, ніж було до цього.
– Який найяскравіший спогад залишили у Вашій пам’яті прожиті літа?
– ...

Заступник голови Хмельницької ОДА: “Я живу у справжньому панському будинку” -,

Вадим Гаврішко, заступник голови Хмельницької облдержадміністрації.

З першим заступником губернатора Вадимом Гаврішко ми зустрілися у його робочому кабінеті, щоб поговорити про його перші зароблені гроші, чому він покинув медицину і у якій допомозі ніколи не відмовить. А ще Вадим Дмитрович розповів, чому люди продовжують виходити на майдан та критикують владу.

Досьє:

Народився 31 березня 1959 року в селі Зяньківці Деражнянського району.
У 1983 році закінчив навчання в Чернівецькому державному медичному інституті.
Свого часу був головним лікарем Оринінської протитуберкульозної лікарні Кам'янець-Подільського району. А з 1988 року по 2010 рік очолював Голозубинецьку обласну протитуберкульозну лікарню Дунаєвецького району. Лікар вищої категорії по фтизіатрії та організації охорони здоров'я. Нагороджений Грамотою Міністерства охорони здоров'я України. “Заслужений лікар України”.
На державній службі з квітня 2010 року. Спочатку був призначений заступником голови Хмельницької обласної державної адміністрації з гуманітарних питань. А у 2011 році обійняв посаду першого заступника голови Хмельницької облдержадміністрації. Був депутатом Дунаєвецької районної ради ...

Заступник губернатора Лілія Бернадська: «Якби не труднощі, мене б такої не було»

Лілія Бернадська, заступник голови Хмельницької облдержадміістрації

Наша розмова відбулася наприкінці робочого дня, коли у коридорах обласної адміністрації вже не зустрінеш працівники, відвідувачі чи приїжджі з районів голови рад та адміністрацій.

Секретарі та помічники зазвичай «розгрібають» стоси зібраних керівниками за день заяв, запитань та звернень та розписують їх адресатам. А тим часом, заступник голови обласної державної адміністрації Лілія Бернадська спокійно, іноді жартуючи і заливаючись сміхом, розповідає про все. Ну, майже про все: роботу й відпочинок, викладацьку діяльність та державну службу, недописану формулу та найближчі мрії. Не оминули ми увагою і нещодавній сюжет на одному з центральних телеканалів, названий нею «журналістським кіллерством».
«Хотілося б краще, але вже нікуди!»
– Для мене Хмельницький – рідне місто, – зізнається Лілія Бернадська. – Я тут народилася, ходила в садочок, до школи. Я глибоко поважаю тих людей, які вклали в мене перші знання, основу життя, усе, що я знаю. Я була жвавою дитиною, завжди ...

Гандболістка Інна Голярдик: «У кожному з нас живе переможець»

« Попереднє 1 з 6 Наступне »

Кожну людину чи ситуацію ми звикли сприймати крізь призму давно сформованих стереотипів. Якщо медики, то обов’язково здорові, якщо спортсмени, то обов’язково постійні тренування, сила волі та стійкий характер.

Наша героїня теж класична спортсменка. Вона вперта, доводить усі розпочаті справи до завершення… Однак частину стереотипів Інна Голярдик все ж таки руйнує: вона не має особливого раціону, дуже вразлива і не робить зарядку. Її можна побачити скрізь: на прогулянці містом, дискотеці, у крамницях, кафе та ресторанах і звичайно ж, у спортзалі. Неможливо її побачите лише зранку у спортзалі. Вона, хоч і спортсменка, 8 років професійно займається гандболом, але, як сама зізнається, сова, та ще й лінива до усіляких вправ.
«Єдине, чого не вистачає – це фінанси»
– Інно, як ти підтримуєш себе у потрібній фізичній формі?
– Щодня ходжу на тренування по півтори-дві години. На них я викладаюся на повну, тому додаткових вправ чи тренувань не потребую. Буває, що тренер влаштовує нам спаринг із хлопцями і каже: якщо ми ...

Жінка-феєрверк Олена Польова

« Попереднє 1 з 4 Наступне »

Олена стверджує, що вона із простої родини - тато електрозварювальник, а мама – вчителька.

Проте, як виявилося, батько її все життя брав участь у художній самодіяльності: співав, розповідав гуморески, грав не лише на більшості музичних інструментів, а й на всьому, що потрапляло під руку: на гребінці, бубні, сірниках... Мама Оленина прекрасно грає на гітарі, до речі, у свої 75 років все ще викладає в педагогічній академії.
Співає і грає на гітарі брат Олени - Павло, і, ще будучи малими, діти разом із батьками брали участь у дуже популярній на ті часи передачі «Сонячні кларнети», де заспівали в чотири голоси.
Мало того, прекрасно співає й Оленина бабуся, якій 17 грудня виповнилося сто років! На святкування зібралася вся родина. Єдине, на що образилася іменинниця, це на те, що її не запросили на польку...
«Бачила себе лише вчителем»
Тож не дивно, що Олена не стала вчителькою, як мріяла з раннього дитинства...

Секретар Хмельницької міської ради Валерій Лесков: «Не вип’ячуй себе, а роби справу відповідально і тебе помітять»

« Попереднє 1 з 4 Наступне »

Як справжній військовий, Валерій Олександрович, перед тим, як хоч щось про себе розповісти, випитав у мене в перші кілька хвилин спілкування усі важливі моменти: хто я, звідки, де і чому навчалася. І лише коли знайшлася спільна точка дотику – Польщу, розмова полилася сама по собі.

Біографія
Народився 30 листопада 1961 року в с.Книжківці Хмельницького району. З 1979 року по 1983 рік навчався у Хмельницькому вищому артилерійському командному училищі, після закінчення якого служив у Німеччині командиром взводу. В 1986 році був направлений на службу в Республіку Афганістан, де брав участь у 28 бойових операціях по знищенню банд-формувань, за що нагороджений бойовими орденами та медалями. В 1995 році отримав звання підполковника. Після служби торгував на ринку, згодом зайнявся виготовленням взуття.
Кандидат психологічних наук зі спеціальності психологія діяльності в особливих умовах.
З 2006 року – секретар Хмельницької міської ради.
Одружений, батько 4 дітей та дідусь двох онуків.

– Моя донька Ангеліна вже другий рік навчається в Польщі, отримує стипендію Президента, – хвалиться Валерій ...